Таїна Какаші: громовиця у крижаному небі. Передслово. Новий лад

Сто п’ятдесят метрів над землею. Потужний порив вітру все сунув і сунув на Сая, той озирнувся.

— Ти певен, що з тобою все буде добре, Наруту?

— Так, — Наруто оглянув ворожі терени вдалині під собою, — ще б пак.

— Але твоя рука все ще…

— Та я втер би носа цим хлопам однією лівою.

Піднебесний фенікс, створений на основі Мальованого Звіра, прослизнув крізь нічні тіні, невидимі з землі. Одначе Нарутові очі могли чітко розгледіти землю.

Минуло півночі, та смолоскипи нічної варти досі палахкотали у дикій гірській долині, де була прихована їхня ціль. Тут і там обстоювали варту нінджі. Купаючись у холодному місячному сяйві, здіймається стіна голкоподібних гір і, змокріла, виблискує.

— Твердиня з природним захистом. — каже Сай, неначе прочитавши Нарутові думки. — Отже, люди Ґарьо пересуваються цими місцинами, і тут переховуються.

— Через нього загинуло багато хвильчан. — Наруто заскреготів.

То була вереснева ніч, рік по закінченню Четвертої Великої нінджівської війни. Лютий вітер реве, прорізаючи долину.

Величезний птах, що ніс Сая і Нарута, линув, та зробив різкий поворот – і вони побачили лігво Ґарьо просто під собою.

— Не обтяжуй себе думками про це, Наруту. Це не так, Четверта Велика нінджівська війна не стала останньою війною людства. Шкода, але досі стрічаються люди, які поділяють погляди Мадари. — сказав тому Сай, перш ніж Наруто зістрибнув з великого птаха.

— Ґарьо теж із такого порядку, адже так?

Жух!

Слухаючи звуки розсікання своїм тілом повітря, ринувши в нічне небо, Наруто склав указівний і середній пальці руки, роблячи хрест. Він почав учитися цього способу складання ручних печатей після того, коли втратив правицю у сутичці із Саске.

— Хисло Чисельного Тіньового Клонування!

Білий димок задимів, і до того часу нічна варта помітила декого. Лігво Ґарьо оточене двома тіньовими клонами.

— Ворожий напад! — Грізні голоси тут і там лунали в темряві.

— Захищайте пана Ґарьо!

Ворожі нінджі повистрибували з хатин, розпросторених уздовж камінної стіни, та печер, що довкола. Нарутові тіньові клони запустили кунаї по всіх сторонах, і відразу ж декілька членів ворожого юрмиська попадали. Зіткнувшись із різким нападом ззаду, Наруто перетворився на хмарку диму і зник.

Осердний майданчик залоги був миттєво перетворений на поле битви нінджей, що чинили лютий ґвалт.

Наруто пробігся очима по обидвом сторонами, тому що шукає печеру, про яку розповідав Какаші: печера, що має дві загострені, мов ікла, камені, які звисають зі стелі – єдиний вхід у лігво Ґарьо, відрізаний від навколишнього світу горами. Отож так говорив Какаші.

— Тобто, якщо він замислить утекти, він побіжить прямісінько у ту печеру!

Він міг бачити це поза  тіньовими клонами, які виконують танок смерти з ворогом. Печеру — гирло скельного звіра з оголеними іклами — охороняв нінджя, і маленьким чоловіком, що біг усередину, чий довгий одяг тягнувся додолу, був…

— Ґарьо-о-о-о-о! — Нарутів крик відлунив од кам’яних стін. — Ти нікуди не підеш!

Перед тим, як затяжні відгомони розсіялися, з’явився один ворожий нінджя, який перекрив тому шлях. Одежа нінджі була біла мов сніг; лице нінджі приховане білою личиною, що має гакоподібний візерунок.

— Геть з дороги! — Наруто, не вагаючись, метнув кілька кунаїв.

Та коли вістря долинули до таємничого нінджі, той виблискував – і став розсіюватися немов туман. Ба більше, перш ніж Наруто втямив це, той нінджя опинився позаду.

— Вивільнення криги! Ретязі земляної криги!

Він відчув, як хисло злегка вдарило у спину. Він зробив крок уперед, але втримав рівновагу. Він узяв себе в руки й оглянувся, кунаї блиснули, коли ті полетіли на нінджю, що в личині – радше, він зумисно зробив так, аби ті виблискували й летіли.

Та він не зміг їх метнути.

— Що за?..

Відчуття намотування всередині тіла враз обернулося на гострий біль.

Скрутивсь, зігнувсь… Трісь! Трісь! Трісь! Трісь!

Незліченні крижані шипи вистромилися з його вен, прорізалися по всьому тілу.

— Ух… — Хмаринка білої пари вирвалася з рота, коли він упав на коліна. Як би холодно не було в горах уночі – це лише вересень. Та Нарутові зуби стукотять, і все його тіло вразила люта захолода.

Лід стрімко поширився з місця, де стояв таємничий нінджя вдарив його у спину з кожної частини тіла. Мороз, що сповзає його тілом, обвився коло його руки і наблизився до лиця.

Трісь-трісь-трісь-трісь-трісь-трісь-трісь-трісь-трісь-хрясь!

Він намагався змусити тіло рухатися, та лише змусив лід ледве тріснути, кілька крижин упасти. Крижані ретязі втримують Нарута міцно.

Навіть не глянувши на закрижанілого Нарута, таємничий нінджя повернувся до Ґарьо.

— Пане Ґарьо, прошу, сюди.

Одначе Ґарьо не зрушив, і троє нінджей, котрі захищали його, впали до купи з руками й ногами.

Людина в личині з гакоподібним візерунком, ошелешена, ненависним поглядом видивляється довкола.

Рука, що стискала кунай, неквапом виринула з темені з-за Ґарьо.

— Знаєш, Хаку теж носив таку личину.

Наруто встромив кунай у шию противника.

— А тепер оце крижане хисло… Ти нінджя-вигнанець із Селища, Прихованого Туманом?

— Отже, то був несправжній ти. — Нінджя, що в личині, озирнувся й побачив Нарута, який іще секунду підходив до нього — Я ж думав, що твоя відповідь не зовсім належна, як для Нарута Удзумакі, людини, котра перемогла Мадару.

Ув’язнений кригою клон гахом зник. Лід, що сковував того, тріснув і відразу розсипався. Наруто і його противник зустрілися поглядами.

— Я поверну Ґарьо назад.

— Там я не зможу вам помогти, — сказав нінджя.

Наруто поглянув на нінджю, що в личині.

— Адже ви, хлопи, вмертвили сотні хвильчан.

— За правозір.

— Мадарів правозір? На війні таке вже було…

— Мадару Учіху спіткала невдача, — Ґарьо перебив Нарута, — бо він намагався накласти Нескінченне Місячне Прорікання на весь світ.

Наруто опустив погляд на маленького, темного чоловіка, котрого він вдарив кунаєм. Непохитна бундючність, що оповивала його, здавалося б, зовсім не порушилася встромленим у шию кунаєм. Його довге біле волосся зібране в один пучок, а на підборідді росте біла борода. Одне з його великих, мигдалевих очей заволокло білизною.

— Але мислення Мадари саме по собі не було неправильне, — продовжив Ґарьо, поділ його одежі розвивався на вітру. — Для того, аби позбавити світ війни та досягнути остаточної справедливости, вихід є лише в Нескінченному Місячному Проріканні. Щоправда,  Мадара мертвий. А Нескінченне Місячне Прорікання приречене на небуття через Саске Учіху. Однак, це говорить, що його правозір не повинен померти. Може, іншими способами, та ми будемо йти до правозору Мадари крок за кроком. Я справді вірю в це.

— Тільки-от що ви плануєте робити?

— Що таке остаточна справедливість? Це рівність усіх людей. Усі нещастя цього світу виникають через нерівність. Отож, що ми маємо зробити, щоб реалізувати цю нерівність? Ми повинні приборкати жагу індивідуальности. Жага заробітку, жага до більшої влади, жага легкої наживи – я борюся за приборкання таких прагнень. І якщо наші випробування пройдуть добре, інші країни підтримають нас і схвалять наші правозори. Усі прагнення у цьому світі будуть керуватися. Це істинне значення правозору Мадари: нового світового порядку.

— Отже, ви обрали Хвильщину як місце для своїх дослідів. — Сказав Наруто крізь стиснуті зуби. — В цих землях нема прихованих селищ: знаєте. Вбивати людей, котрі не знають про боротьбу в першу чергу… Ви ті, хто принесли ненависть і смуток у цю країну. Раніше ці землі були мирними.

— Допоки існує нерівність у цьому світі, жодна країна не лишиться без ненависти і смутку.

Раптовий порив вітру дунув у печеру – порожній, правий рукав Нарута колихнувся.

— Ця країні не має прихованого селища. Внаслідок, сюди прикочовує жити багато нінджей-вигнанців. Вигнанці, котрі прикочовують у Хвильщину, втомилися вбивати один одного. Вони приховують докін, що вони є нінджі, й намагаються жити як звичайні люди. Те, чого вони бажають – скромне, людське життя. Але вони з дитинства нічому не навчені, крім як убивати одне одного; що їм іще робити? Хвильчани зневажають їх і вважають, що можуть купити їхню гідність за гроші. Вони думають, що коли їм потрібна військова міць, вони можуть просто заплатити, щоби найняти когось на зразок тебе. Вони гадають, що все можна вирішити грошима, що їм не доведеться бруднити руки. Гроші! Гроші! Гроші! З тими, хто не має грошей, навіть не поводяться як з людьми. Той, із ким ти донедавна бився – один із таких бідолах.

Наруто окинув поглядом нінджю, що в личині.

— Сина цього нінджі вжалив велетенських шершень, його доставили в лікарню, але там не було лікаря. Ні в наступній лікарні, ні в іншій: жодного не знайти в цих землях. Коли знайшли якогось сумнівного лікаря – чоловіка, якого навряд чи можна назвати лікарем – у хлопця був стовбняк і той був на межі смерти. Звісно, будь-які засоби були марні. Якби той бідний хлопчак одразу отримав лікарняну допомогу, либонь, його можна було врятувати. Але кожен останній лікар пішов із Хвильщини. Як гадаєш, чому так? — Ґарьо вловив себе перед тим, як витиснути з себе багатостраждальний тон, — Тому що всі вони були куплені п’ятьма великими країнами задля обслуговування поранених нінджівських військ під час Четвертої Великої нінджівської війни.

Нарутові брови підскочили.

— Якщо у Хвильщині панує мир, то це мир, побудований з купи грошви, добутої наругою зі збіднілого народу, — каже Ґарьо. — Чи скажеш ти, що на цих землях немає ненависти і смутку?

Він не має жодного слова.

Однак, нінджя, що в личині, забелькотів. Хутко пригнувшись, Нарутів противник ударив долонею однієї руки об землю.

— Вивільнення криги! Ретязі земляної криги!

— Що?!

Ударна хвиля прогриміла в його животі, коли той помчав уперед, розколюючи землю. Численні крижини попроростали знизу й розпросторилися печерою, пробиваючи стелю, але обережно уникнули місця, де стояли Наруто і Ґарьо. Умить його путь утечі була перекрита.

— Допоки у повітрі є бодай натяк на вологу, я можу заморозити все, що завгодно, за допомогою моєї Земляної ланцюгової криги. — Нінджів голос низький і хриплий через личину. — Та тепер ти нікуди не дінешся… Руці Ґарьо настав кінець.

Ворожі нінджі неухильно купчилися навколо них.

— Мені шкода твого сина.

Повисла хвилина мовчання.

— Але я просто не можу зрозуміти, що ви, хлопи, робите, — сказав Наруто. — Ви вбиваєте людей, котрі не відмовляться від їхньої свободи – і це має всіх ощасливити? Усе, що тут можливо зробити – породити нову ненависть.

— Без болю немає перевороту, — сказав його ворог з-під гакової личини. — Це кровні сутички, необхідні для створення нового порядку.

— Повинен бути інший шлях.

— Насправді ти не збираєшся обговорювати це тут.

Наруто не спромігся відповісти.

— Не підійдеш до мене – я сам це зроблю.

— Пробачте, та мені не кортить битися з вами, — сказав Наруто. Він обхопив Ґарьо рукою, гепнув ногою об землю – і злетів угору.

— Отож, ти тікаєш! — Умить нінджя, що в личині, також витанцьовував у просторі, спритно виробляючи пальцями дрібні жести. — Крижаний меч!

Звук, схожий на биття скла, пролунав горами. Вода у повітрі сконденсувалася і стала незліченним числом крижаних кинджалів, що спрямувалися на Нарута. Вістря блиснули при світлі місяця.

Але Наруто усміхнувся.

Крижані мечі от-от проштрикнули б його – чорний вихор раптово підхопив Нарута й Ґарьо. Розсікаючи повітря, крижані мечі устромилися в кам’яну стіну.

Вереск. Пташиний крик пролунав в ущелині.

Приземлившись, нінджя в личині підвів угору палаючий погляд,  коли Ґарьо був унесений чорним птахом.

— Вчасно!

— Усе пройшло добре, га?

На спині велетенського фенікса Наруто і Сай привітали один одного порухом плескання долоня об долоню.

***

— Відтоді минуло шість років, адже так? Цебто мені ще було дванадцять! То було наше перше завдання як Команда Сім. Какаші був там, Сакура там була, навіть Саске був.

— Усього лише шість, — Інарі підправив Нарута. Йому приблизно чотирнадцять, але він набагато доросліший за Нарута. З боку в нього висить шкіряна торбина для приладдям, наповнена молотками, пилками та іншим знаряддям. — Лише за шість літ Хвильщина докорінно змінилася. Наруту, ти теж помітив, правда? Я маю на увазі, ти…

— Ти щодо правиці?

Інарі відвів погляд. Наруто в поєдинку із Саске втратив праву руку по лікоть.

— Щось таке не є суттєвим клопотом! — Наруто роззявив рота й од душі засміявся. — Я маю дещо цінніше від руки.

— …Чи завжди так буде?

— Прямо зараз тітонька Цунаде робить мені пачелен. Тож не хвилюйся, Інарі.

— Вона…

— Що важливіше, як справи у Хвильщині?

— Тоді… Час, коли вперше зустрів тебе, мене, діда й усіх інших, ми вірили, що будемо щасливі, якщо все ж побудуємо Великий міст Наруто. — сказав Інарі, блиснувши сумливою усмішкою. — Та завдяки мосту ми одержали більший рух: продажі поліпшилися, ще більше людей розбагатіло. Отож, зрештою, усі цілком зосередилися на грошах. Маю на увазі, що тепер не навдивовижу побачити хлопів, які зроблять будь-що за гроші, таких як Ґато.

— Раніше, коли я побачилися всього лише на хвильку, то було?..

— Коли ми поїхали відновлювати збитки, нанесені Пейном Селищу, Прихованому Листвою.

— Ми тоді не мали нагоди дійсно поговорити. Еге ж, така теперечки Хвильщина?

Тишком Наруто глядів на могильні знаки Дзабудзи Момочі і Хаку, притиснуті один до одного. На грубих рисах, на простеньких шматтях деревини в узорі хреста дійсно вицарапані дні й ночі цих шести років. Какаші встромив був Обезголовлювач-меч у землю поряд Дзабудзової могили, тільки-от для того, аби його підібрав товариш Саске, Суйґецу.

Вітер пронизає трав’янисте поле – корінні квіти здригаються.

Наруто затягнувся бурчати:

— Нагадай, як там старий Тадзуна. Він у порядку?

Пом’явшись трохи, Інарі зажеврів:

— Він сидить у корабельні, наносить останні штрихи на Тобішячімару.

— Він майструє нового корабля?

— Так, але такого, що літає.

— Га?

— Хвильщина наразі намагається збудувати нову транспортну систему. Як тільки Тобішячімару буде готовий, Хвильщина стане транспортним вузлом нумер один у світі. Використовуючи повітряні тори, ми зможемо доставляти посилки за кілька годин, які наразі возять човнами, або везти подорожніх за кілька днів. — Тон Інарі, не зважаючи на розповідь про процвітання господарства, що він її баяв, має доволі холодну нотку самонасмішки. — Щоправда, це досі таємниця, та гадаю, я можу розповісти тобі її, Наруту. Після того, як перший корабель буде готовий, має відбутися відкриття й оглядова поїздка з усіма запрошеними ваговитими хвильчанами. Знаєш, аби показати, яким чудом є Тобішячімару, і висотати якомога більше грошей. І як тільки вони накопичать якомога більше грошей, вони просто продовжать будувати нові кораблі, а згодом продадуть їх п’ятьом найбагатшим державам. І це теж поки що таємниця, але дідо й оті казали, що попросили Селище, Приховане Листвою, убезпечити оглядовий політ.

— Я знаю, що деякі шінобі можуть літати, але… чи справді зможуть зробити летючого човна?

— Що ж, поки п’ять великих держав гайнували час на війни, у Хвильщині все ж таки розроблялися технології.

— То судно велике?

— Гадаю, один дідо з іншими будує, либонь, уп’ятдесятьох або ушістдесятьох. Якби вони мали більше грошей, вони могли б зробити щось набагато більше.

— Тож як вони збирають робити великого летючого човна?

— Можеш просто вважати це за величезну кулю, — Інарі каже. —  Вони наповнюють цю кулю парцем, легшим од повітря, а потім під нею залізний кошик, де містяться люди й речі. Називається ґондола; вона прикріплена до нижньої частини кулі. На хвостовій частині човна використовуються шість веретів для пересування корабля у повітрі.

Що спромігся уявити Наруто, то це був лопучний кошик із безліччю прикріплених крихітних, повітряних куль. Він дістався до нього, пливучи повітрям без жодних завад, але згодом нізвідкіля налетіла вороняча зграя й полущила повітряні кулі багатьма клювками. І потім люди повистрибували з лопучного кошика й попадали прямісінько до біса.

— У жодному разі не полізу у таку штукерію! — По тілу пробіглися мурашки. — Запрошують усіх великих шишок – ти певен, що це дійсно безпечно?

— Вони роблять леводер випробувальних польотів.

— Отак? Тебе не тягне до цього, Інарі?

— …Га?

— На лобі написано. — Наруто знизав плечима. — Щоправда, ти можеш жити без летючого човна.

— …Ага. — Інарі опустив погляд. — То є правда, що багацько грошей надійде у Хвильщину, коли вони закінчать Тобішячімару.

— І тебе то не тішить?

— Та то чудово.

Наруто завважливо підняв голову.

— Та думаю, що прибуде багато людей, щоби попрацювати над цим. — Інарі підняв голову й поглянув прямо на Нарута. — Від самого початку наша Хвильщина заробляла на життя перевезеннями. Народ, котрий ніс тягар краму на плечах, народ, котрий перевозив його кораблями, ймовірно, лишиться роботи. А що далі? Усі зненавидять Тобішячімару. Зненавидять нас, теслярів, котрі побудували таку штуку.

«Гроші! Гроші! Гроші!» — відлуння голосу Ґарьо пролунало в Нарутових вухах. — «Якщо у Хвильщині панує мир, то це мир, побудований з купи грошви, добутої наругою зі збіднілого народу».

Побачивши серйозне обличчя Нарута, Інарі змінив тему.

— До речі, дякую, що упіймали Ґарьо. Його шайка була проти побудови Тобішячімару від самого початку. Вони нападали на теслярів чортзна-скільки разів, ба навіть убили кількох людей. То Ґарьо спровадили до Замку Демонічного Світича?

— Так, напевно.

Замок Демонічного Світича, збудований у Трав’янні, утримує в’язнів і проплачується п’ятьма основними сторонами. Звісно, усі п’ятеро заправляють ним спільно.

Кількома роками раніше Нарутові доручили були певне завдання з проникнення у Замок Демонічного Світича. Унаслідок тих подій замок було поруйновано, і він знав, що його відбудовували саме Інарі і хвильські теслярі.

— До того ж тебе одного разу кинули до Замку Демонічного Світича, адже так, Наруту? Ти підглядав за жіночими лазнями, еге ж?

— Кажу ж, то було завдання!

Інарі ледве глянув на Нарута, побачив витрішкуваті очі того й розсміявся.

Його сміх немовби заразний, і Нарута він не оминув.

— Ну, хай там як, просто світ постійно змінюється, розумієш? — Він продовжив балакати, усміхаючись. — Гроші – то як кунаї та нінджівська хизна: це й добре, й погано, залежно від того, як ними скористаєшся.

Інарі кивнув.

— Ви правильно користуєтеся цими грішми, і, вірогідно, допоможете багатьом людям. — каже Наруто. — Я не знаю, але гадаю, що це, мабуть, найліпший спосіб боротьби проти таких хлопів як Ґарьо.

Початкові ілюстрації丨Наступний розділ

Зміст