Наступні дні минули не так небезпечно. У тім числі для моєї психіки, ніяк не здібної переварити здобуття навички «Нарутотерапія».
На облюбованому лісовому краєчку
я спорудив маківару. Атож, клясичний стовп, обгорнутий мотузкою, по
якому гамселять, відпрацьовуючи удари і набиваючи кулаки. А то куди годиться
бути таким немічним і сили в руках заледве мати. Я не те, що шінобіювати – дворовим дітям здачі не здатен прописати. А це дуже образливо отримати «по
співгуртівці» від якихось дітей. Які би розумові доводи я не наводив, одначе мені
образливо не стає. Нібито дорослий хлопець, а зазнаю від дітлахів. І начхати, що в
дитячому тілі, та ще й доволі кволому завдяки моїм старанням.
Отож вирішив я ще удар собі наладнати, та й узагалі навчитися нормально в цьому тілі бити. Благо, що-небудь у цьому тямлю. Ну, вирішив підійти до цього з усією відповідальністю безжурного і
майже невмирущого джінчюрікі одного лиса. У цілому, приблизно при п’ятнадцятому
ударі по маківарі стертими кулаками з дрібних подряпин на кісточках щосили
точилася кров. При двічі піднятому рівні «Страждолюбця» я все-таки здобув певною мірою очікувану навичку.
[Міцні кулаки Рв.1
У майбутньому Ви будете здатні
ламати стіни голіруч, перемелювати пальцями камені в пил та ударом кулака
пробивати бар’єрні хисла. Але поки що Ваші кисті рук трохи тяжче ранити,
зокрема з тильного боку, і Ваші удари трохи сильніші й важчі ніж у ровесників.
+1 до Сили за кожен рівень
навички;
+1 до Витривалости за кожні 5
рівнів навички.]
Отакечки. Щоправда, крім цього я
з’ясував ще парочку інших цікавих речей. Наприклад, я здобуваю Досвід за
вбивства, до того ж неважливо кого. Хоч то дрібненька тваринка, риба чи
взагалі комаха! Тільки-от нормально полювати або рибалити я поки що не вмію…
Тому про те, як я здобув третій Рівень, я не розповім нікому й ніколи! Ага,
дев’яносто вісім одиниць Досвіду були набрані на комахах, по одиниці з кожного
вбитого. Хороше бути дитиною. Підліткові з цієї живности і одиниці не надало б.
Але, бляха, дев’яносто вісім!
Чого ці кровопивці в мені такого віднайшли? Невже отруйна джінчюрікова кров така смачна, що її треба обов’язково скуштувати? І байдуже, що після цього
помреш?
Трапилась іще одна подія: мені
перестала крапати Кмітливість, Система повідомила, що для статусу «Сироти»
цього достатньо. Я так розумію, бажаю чогось більшого – треба чекати на
училище. Але все ж ось такі обмеження виявились неприємною несподіванкою. А
якщо зростання статів так само обмежене званнями? Словом, чюнін вище від трьох ста в кожному показнику мати не може. Зважаючи на те що в каноні
Наруто був вічним ґеніном, а згодом одразу в каґе, то боюсь, з обмеженням
зростання показників я просто вмру набагато раніше ніж доживу хоч до
середини канону.
Ні, поки що мої стати мене тішать. Проте чи довго це триватиме? От, Кмітливість уже встала, так і не
досягнувши сливе двадцяти одиниць. Ні, я розумію льогіку Системи – ненавчений
до пуття сирота, навіть будучи світочем, без потрібних знань талан не розкриє, а
знання не здобуде нізвідки. Минуле життя, я так розумію, не враховується.
[Ім’я: Наруто Удзумакі
ОЗ: 590
ОЧ: 160
Чакроконтроль: -250
Рівень: 3
ОД: 40/300
Кляс: (відсутній)]
[Показники:
Сила: 28
Спритність: 13
Витривалість: 24
Чакра: 6
Кмітливість: 16
Вільні очки параметрів: 10
[Особливості: Демон | Джінчюрікі
| Удзумакі | Сирота]
[Пасивні вміння: Скритність Рв.53 | Двіряр Рв.8 | Страждолюбець Рв.9 | Холодний погляд Рв.9 | Міцні кулаки
Рв.11 | Спостережливість Рв.6 ]
[Навички: Піяння Рв.23 |
Нарутотерапія Рв.7]
Більше за все в усіх моїх
показниках мене лякає смуга здоров’я. Щось я товстуватий удаюсь. Ну точно в
паладини піду.
Добре хоч якогось лівого статусу
ніби «Пожирача рамену» мені не приписали. А то з моєю пристрастю стосовно
Теучєвої готівлі таке цілком можливо.
Інші показники я заробив кров’ю і потом. Навіть трохи пишаюся собою – нарешті перестав нагадувати того, кого і шмарклею втовкмачать. Але щось останнім часом мені стало здаватися, що це не
більше ніж затишшя перед бурею. Хай там як, протриматись лишилося днів не так
багато. А там, либонь, мені пощастить. Головне годі втрапити в халепу до тієї
пори.
Авторова примітка: Перепрошую, що розділ коротенький, з
травмою-бо писати незручно.
Немає коментарів:
Дописати коментар