І ось крокуючи вулицею після чергового тренування, я
вирішив зрізати шлях через гай. Проходячи мимо невеликої галявини, почув по той
бік кущів якусь метушню. Чи варто казати, що Система подіяла миттєво?
[Отримано завдання!
«Рятівник-початківець»
Ви почули дивні звуки з кущів. Звісно, є варіянт, що там
відбувається народження нового нінджі, проте шінобі цього світу все ж таки не такі відморожені, щоб займатися цим у гаю. Тож є ймовірність, що хтось утрапив у біду. Врятуйте бідолаху, підніміть свою репутацію в очах інших
жителів!
Умови виконання: допомогти жертві
Винагорода: +200 ОД | поліпшення репутації з урятованою
жертвою | налагодження системи до нової збірки у вигляді бонусу до Вашої карми
Штраф у разі провалу/відмови: погіршення репутації
з усіма фракціями Селища, Прихованого Листвою, на 2000.
Прийняти завдання?
Так/Ні]
Це – шантаж! Гаразд, я не хочу взнавати, що зі мною зроблять і
так не найдобріші до мене фракції при більшому погіршенні зносин.
Ба навіть, не лишиться з таким погіршенням тих, хто б ставився до мене
нейтрально! Тож приймаймо і ходімо бити морду воріженькам. Я мушу там Хінату
стріти, начебто. Вона не в моєму смаку, але теж зійде.
Обережно пролізаю крізь кущі і… Навіть схотілося гукнути: «А де Хіната?» Отак розходиться з моїми уявою і прозорами відкритий вид. Досить упізнаванний маленький Саске від щирого серця лупить тяжко впізнаванного в його дитячому вигляді Кібу Інудзуку! По суті, якби не
підказка з іменем, не впізнав би! Будучи дитиною, він не має звірячих рис, та й
від себе в манзі й аніме трохи відрізняється. Та й ті позначки на мармизі він іще
теж не одержав. Тож тут дійсно якби не таблиця з ім’ям і ополовиненою вивідою
життя… Стривайте, ополовиненою? Доведеться втрутитись. Хоч не кортить налаштовувати проти себе Саске, проте залік цього завдання важливіший. Ех, буде
вдвічі прикро, якщо Кіба отримує за діло!
— Гей, вирлоокий, відвали від нього! — «сміло» вийшовши
з-за кущів, гучно промовляю.
— Ходи, куди йшов. — Грізно, як той думав, глядячи на
мене, мовить молодий Учіха. За що тут-таки відхопив по писку від Кіби. А нічого відволікаться, люб’язний!
Щоправда, розвивати успіх Кіба не став. Поки
супротивник спантеличений, кивнувши мені, майбутній собаківник чкурнув кудись подалі. Я гадав, у нього бойові побуди розвинуті набагато краще. Але він до дідька має
рацію.
Розворот – красивий і стрімкий відхід. Зв’язуватися-бо зі
спадкоємцем поки ще сильного клану – собі дорожче! Я крайнім же вийду. Зараз-то
це суперечка кланових. Я нікого й пальцем не торкнувся, просто вдало подав
голос, та звинувачувать мене нема в чім! А от хоч раз я вдарив би Саске, все
стало б подекуди серйозніше і гірше для одного сиротюка.
Тому, відступивши подалі, я ледь не налетів на
приваленого до дерева Кібу. Еге ж, а в Саске удар поставлений, ба отак зацідити
Інудзуці.
— Бачив, як я його? — піднявши голову і стараючись
угамувати носову кровотечу, спитав Кіба.
— Так, просто на відмінно, як за підручником! — підтримав
я його. Ось вам різниця між простими дітьми, які після такого нікуди не пішли
б і тупо на місці ридали б та клановою дитиною.
— Хах, а ти кумедний! Моє ім’я Кіба. А твоє? — іще раз
окинув мене ледь більш пильним поглядом і… понюхав повітря.
І одночасно з цим я одержав сповіщення про завершення
завдання!
[Завдання виконано, вітаємо!
По завершенню завдання Ви обзавелись новим годова…
другом!
Стосунки з Кібою Інудзукою: +3000 (дружба)
Зносини з «кланом Інудзука»: +300
Стосунки з Саске Учіхою: -250
Здобуто ОД: 200]
[Отримано нове завдання!
«Транспортування пораненого бійця
Допоможіть Вашому новому другові дійти до кланового
кварталу.
Умови виконання: досягнення входу на кланові терени Інудзуків по завершенню дня.
Часу лишилося: 6:34:59
Винагорода: +150 ОД | поліпшення стосунків із Першим Другом
і відносин з його кланом | можливість відвідування теренів клану Інудзука без
наслідків | відкриття трьох ланцюжків подій з кланом Інудзука | поліпшення
відносин із фракцією «Звичайні жителі Селища, Прихованого Листвою».
Штраф у разі відмови/провалу: погіршення репутації з
кланом Інудзука | втрата деяких пунктів стосунків із Першим Другом (варіятивно).
Прийняти завдання?
Так/Ні]
Байдужісінько – беру! Дармові ОД – то наше все. Авжеж,
мені до Рівня всього шістнадцять комарів… Я хотів сказати «одиниць»! Остаточно ввести хоч один клан у дружні відносини і зміцнити зв’язок зі
спадкоємцем клану – звучить пречудово.
— А моє – Наруто Удзумакі! — гордо представився я. — Нумо, допоможу тобі дійти до дому, — і бачу, як дитина вирішила показати свою
самостійність і крутість у його розумінні. Вирішив дочавити: — Ти й сам
упораєшся. Але раптом цей Учіха знову вирішить продовжити почате, та ще
сукланівців покличе? Бо вони ж такі ці Учіхи, а вдвох все ж таки путніше буде!
Ігнорувати здобуття навички «Красномовство» і підняття на
цілий рівень навички «Нарутотерапія»! Я нікому мізки не ґвалтував і не брехав.
Просто перебільшую і допускаю взагалі все в цьому житті, що обламало мене на
перше кохання, зате видало першого друга.
— Гайда! Вдвох і справді легше.
Дітей справді легко в
чомусь упевнити, я вже став це забувати при своїй нетовариськости.
Тільки-от незважаючи на мою промову мені довелося ледве
не на собі тягти Кібу до клану. Як він узагалі з тієї галявини збігти
примудрився? Зате шляхом сповіщення про поліпшення стосунків на 5 спливали двічі. Мій дружній порух повною мірою було оцінено.
А при воротях я передав Кібу величезному одноокому собаці,
якщо правильно зрозумів – то нінкен його матері. Стараюсь не глядіти на
зблідлого хлопака, на якого явно чекає іще та головомийка вдома. Я відчалив,
читаючи гарненькі строки, що оголошують – окрім ОД за закриття завдання мені
ще зі сторицею крапнуло все пропоноване і +200 до репутації як із Кібою, так і
з його кланом. Хоча встигнути до заходу було трохи затяжко. Не та в мене ще
витривалість. Тягнутись було далеченько, а Кіба важкий був! Але нічого,
впорався.
А от ланцюжки квестів мене напружили. Перший – «Дружба з
Кланом», видавався нормальним, є єдиним поки що доступним. Другий трішки напружує
– «Вишколення молодих Гончих». Проте на нього мені вельми бракує Рівнів і, до
того ж, є вимоги до характеристик. Тож той поки що не доступний. А ось третій сполошив!
[«Приборкання Одинокої Вовчиці» (заблоковано до виповнення
тілу Гравця шістнадцяти років)]
Ну, і як мені повестися? Ні, я пам’ятаю місію на одну
кролицю. Розумію, що Система так чи інакше намагатиметься тренувати мене в
усіх напрямах своїми квестами… Але я навіть Цунаде не так істотно боюсь, як
Цуме Інудзуку!
Загалом назад я йшов у стані тихесенької бентеги і
небажанні дорослішати! Ні, все, звісно, може триста разів змінитися. Проте таке
майбутнє однаково мене страшить.
Якось непомітно я знов увійшов на той же гай. І почув
шелест із тих самих кущів. Дідько, це доля якась! На підтвердження своєї думки я
отримав такий самий квест, як і три години тому, але вже із цифрою два! Забігаючи
наперед, скажу, що десятою дорогою обходитиму цей гай!
…І прокляну навичку «Нарутотерапія»!
Немає коментарів:
Дописати коментар