Ліниво лежачи у своєму ліжку, я глядів у стелю. Робити було нич, до того ж, виходити зі своєї квартири конче не хочеться: заварної локшини вистачить надовго, а мешканців селища моїм виглядом ліпше передчасно не дратувати.
Авжеж, «селища»… Хто би мені сказав, що я потраплю в аніме «Наруто», того прибив би. Втім, доля з мене пожартувала – і я тут. Став потраплянцем я вельми тривіяльно. Вертаюся, значить, із універу. Зайшов до парадної, де хтозна-який придурок розбив лямпочку, і не я помітив силуети, що вже там стояли… Словом, мене просто прирізали. З іншого боку, а за що? Чого? Якщо то були наркомани, то просто обчистили кишені трупа, та й узяли готівки на нову дозу. От і вся ціна мого життя – жалюгідні триста гривень, що я мав тоді в кишенях штанів. Зважаючи на ставлення нашої доблесної поліції до злочинів, цих падлюк, якщо вони просто там, біля мого тіла зосталися до прибуття «сил правопорядку», так і не пов’яжуть. Може, коротко напишуть, що я сам упав на ніж… Еге, шість разів. А коли ніж після дівся, звідкіля він був у мене – то вже не їхні турботи, лишень би справу закрити.
Опісля того я розплющив очі вже як новонароджений Удзумакі Наруто. Краса та й годі. Щоправда, перші миті, ба навіть години, розібрати що-небудь у мішанині звалених на мене звуків, запахів і зобраг, що поставляли очі, мені не вдалось. Либонь, сенсорний шок через переродження або перебування у тілі немовляти. А може, так має бути? І перші години після народження у всіх новонароджених увесь світ отак «залипає»? Відповіді я не отримав, сприйняв це як належне.
А ось потім мені довелося сильно здивуватися, ба більше, занадто. Колись чи то в пологовому будинку, чи то ще десь, наді мною промайнули доволі знайомі обличчя Цунаде, затим Третього, а після й Дандза. Одразу стало цікаво, про що вони розмовляли та що казала Цунаде, схилившись над дитиною, цебто мною. Зважаючи на те що наразі я не розумію мови, лише кілька слів цієї віддалено схожої на японську – говірки я не вирозумів. Що ж удіяти, я звичної японської знав «на трієчку, і те зі словником», а лише схожа на неї мова була для мене на відсотків 80-90 нісенітницею. Та й, розуміючи, що вони кажуть, усе одно не почув би, адже тієї мити усвідомлення всієї тієї сраки, в яку я втрапив, не давало остаточно прийти до тями і цілком затьмарило все навкруги.
Сперегодом я взнав, що Лис був-таки запечатаний у мені – тут жодних відмінностей од канону нема. Так само як потрапляння у дитячий будинок. Ось у ньому я поводив себе мирно, старався зайвого разу не світитись. Усе ж таки це тільки в книгах і мультиках буває, що головний герой одразу сильний і крутий. По сути, я і сили не мав, цебто фізичної, і кістки хлипкуваті, і ще багато обмежень. Беручи до уваги нелюбов мешканців селища стосовно мене, що аж вельми помітна та з роками посилювалась, я вирішив не йти стезею канонічного Нарута – годі привертати до себе увагу. Отак тихо-мирно дожив до шести років і був викинутий у доросле життя: у цю осельку.
Ну гаразд, не все так гладко. По сути, від шести років беруть до училища. Інша справа, що між моїм днем народження та взяттям до училища майбутніх убивць є шпара у два місяці. Ох, авжеж, іще така абищиця – того дня мені здалося, виразно так здалося, що вихователі у дитбудинку за щось сильно не злюбили одного тихого і скритного хлопчика. Інакше чого мене в терміновому порядку виселили одразу ж, коли мені грюкнуло шести? Ага, просто на День народження або, правильніше сказати, у роковини нападу Дев’ятихвостого на Листву.
Ох, пересування ворожою територією можна було би вписати у хроніку, подібну до «Чорної ради» одного видатного письменника. Особливо на це натякали численні сповіщення.
Авжеж, забув уточнити. Чи я вже казав, що на мій День народження відбулося декілька подій? То ось, по-перше – це є початок вільного життя, по-друге – пробудження Системи. А розпочалось усе з одного цікавого сповіщення:
[Ваш персонах досяг віку, від котрого розпочинається його славна путь Світом шінобі. Система «Гравець» вітає Вас!]
[Ім’я: Удзумакі Наруто
ОЗ: 440
ОЧ: 90
Чакроконтроль: -250
Рівень: 1
ОД: 0/100
Кляса: (немає).
Показники:
Сила: 7
Спритність: 2
Витривалість: 12
Чакра: 4
Кмітливість: 1
Вільні очки показників: 0.
Особливості: Демон | Джінчюрікі | Удзумакі | Сирота.
Пасивні вміння: Скритність Рв.50.]
Отакенька краса. Достатньо швидко вдалося з’ясувати, що інтерфейс піддається розумовим наказам. Заразом і передивився сповіщення. Там поки що нич цікавого немає, а от своїм Особливостям я приділив окремої уваги.
[«Демон»
Особливість, здобута через ефект особливости «Джінчюрікі». Також «Демон» – Ваше прізвисько серед мешканців Прихованого Листвою Селища.
Ефект: -2000 Репутації із фракцією «Мешканці Прихованого Листвою Селища».]
[Вікно Репутації доступне.]
Могло би бути гірше… Либонь. І я навіть не волію думати, яку репутацію мав канонічний Наруто! Але «себе з канону» мені вже було просто по-людськи жаль.
[«Джінчюрікі»
У Вашому тілі запечатаний Дев’ятихвостий Лис.
Ефект: Здобуття особливости «Демон» | Чакроконтроль: -150 | Репутація (фракція «Мешканці Прихованого Листвою Селища»): -1500 | Сила: +5 | ОЗ: ×2 | Чакра: ×2 | Чакровідновлення: ×2 | з'являє гілку розвитку «Друг біджю» | з'являє гілку розвитку «Чудовисько».]
Щодо Чакроконтролю, звісно, кепсько, за голову хапайся. Але ж у каноні Наруто що-небудь міг, тож не все так погано… На перший погляд. А ось плюшки від Статусу чутні.
[«Удзумакі»
Ви є напівкровний Удзумакі. У зв’язку з малим віком і слабким розвитком чакри ефект майже не помітний, але по роках-двох Ваш чакрозапас до переляку вражатиме ажень чюнінів.
Ефект: Витривалість: +10 | ОЗ: +100 | Чакрозапас: +50 | +5 ОЗ із кожним Рівнем | +1 ОЧ із кожним Рівнем | стрімкість прокачки Витривалости: +20% | Чакроконтроль: -100 | Надлишок чакри | Схильність до фуїнджюцу (мала)]
Отож, я ж-то гадав, як із таким ставленням жителів Нарута не прибили в дитинстві, а тут ось де собака зарита. Гени Удзумакі бездоганно накладаються на ефекти особливости «Джінчюрікі», і врешті… Ну не знаю, скільки там ґеніни мають ОЗ, однак мені здається, що на їх щабель я вже виходжу. Що із цього випливає? Що вбити Нарута насправді важко. Втім, і я сам можу заледве не від усіх отримати на горіхи.
[Кмітливість підвищено на 1.]
Атож, усе одно непокоїть. Правильно розмірковувати – і будуть плюси до Кмітливости. Припускаю, що за тренування розтяжки дадуть Спритність, а силові, відповідно, Силу, та й Витривалість, якщо добре вкладатися. Приємно, однак почуваю, що котрої-небудь мити показники стануть повзти повільніше.
[Кмітливість підвищено на 1.]
А якщо так, то ліпше одразу обрати гілку розвитку. Хапатися за Кмітливість і Мудрість безглуздо. Тут мені все одно годі кого перештовхати. Справді, якщо я правильно зрозумів, то без ефектів од «Удзумакі» та Лиса, що в мені, мав би інші показники по одиниці. Еге, цебто моя Кмітливість щойно обігнала б їх. Якщо ж у мене такі плюси зі статусів, то будемо цим користуватись. Тоді лишень одне питання, що турбує мене у кожній онлайновій грі: танк чи ДД?
Гаразд, доти відкладімо це питання й додивімося статуси.
[«Сирота»
Родителі вмерли у день Вашого народження, Ви виросли без чийого-будь нагляду.
Ефект: Репутація (фракція «Мешканці Прихованого Листвою Селища»): -500 | доступ до з'явлення навички «Інтуїція» | Опір отруєнню: +2% | дворові (і не лише) пси сприймають Вас за свого → дружба із фракцією «клан Інудзука» | Орієнтування на місцевости (хороше) | з'явлення навички «Скритність».]
Краса. Атож, жодних жартів. Це не найгірший статус. Ну, а мінусову репутацію із обивателями і неклановими шінобі я вже як-небудь переживу. Принаймні, мені хотілося б у це вірити. Зате плюс репутації із собачниками корисний. Щонайменше, не зачіпатимуть. А по-доброму, може, якщо зовсім і годі прибитися до цього клану (ага, буцім оплутувачі цього селища таке проковтнуть), то бодай матиму спільників. Можна буде кому-небудь спину довірити. У цім пляні вони не найгірший варіянт. У них більше глузду, ніж в Учіхів.
Зосталася лише «Скритність». Подивімося, чого мені надає єдина моя здібність, хоч і пасивна, і чого вона має такий високий Рівень.
[Скритність Рв.50
Завдяки Вашому небажанню траплятися на очі та діям, спрямованим на втілення цього бажання в життя, Ви навчилися ховатися ще в зовсім юному віці.
Надає змогу ефективніше ховатися.
Імовірність бути поміченим: -54% | Імовірність бути поміченим у затінку: -110%.]
Га? Сто десять? Цебто зайшов у тінь дерева – і навіть хокаґе не помітить? Ну бодай один рояль на мене звалився. Оце однозначно покладяна здібність. А то всі інші нібито плюси надають, але й на мінуси дивишся і розумієш, що ті врівноважують їхні сильні сторони дуже ладно, заледве не переважують!
Але хто б міг подумати, що відчуження й уникання всіх у притулку піде мені на користь. Звісно, це не навичка кунґ-фу, котрої я міг би набути, постійно із ким-небудь з’ясовуючи стосунки, не витривалість і сила щабля сильного ґеніна. Хоча на витривалість намовляти безглуздо, але якби я був більш активним, то все було б іще ліпше.
Гаразд, із цим розібрались. А тепер як там щодо фракцій?
[Зносини із фракціями:
Мешканці Прихованого Листвою Селища: -4000
Клан Інудзука: 1700
※Примітка: для з'явлення фракцій Ви мусите зустрітися бодай із одним представником.]
[Стосунки з персонажами:
(немає)
※«Старі зв’язки обрублені, немов зачинені ворота притулку за Вашою спиною».]
Еге, життя із чистого аркуша. Чудово! От би ще репутацію у фракцій так само понулило. Так, а що там за «Завдання» блимають?
[Завдання:
Новий дім
Протягом трьох годин дістаньтеся Вашого нового дому.
Часу зосталося: 2:47:32
Винагорода: 100 ОД | можливість пережити цю ніч | Квартира | Двері, що зачиняються.
Штраф у разі невиконання: цієї ночі Ви зостанетеся сам-на-сам із жителями, котрі святкують перемогу над Демоном-Лисом | варіятивно → смертельно (імовірність: висока).
Сорок три дні пекла
Ви щойно покинули затишне гніздечко. Тепер мусите постаратися вижити в місці, де нікому не потрібні і нічим не володієте. Удержте до вступу в училище шінобі. Жага до життя і знань прославить Вас (на тому світі).
Умови виконання: прожити 43 дні.
Часу зосталося: 42:18:28:42
Винагорода: 1000 ОД.
Штраф у разі провалу/відмови: смерть.
Спокусити Каґую
Якщо Ви зможете своїми діями порушити хід подій цього світу, і богиня-кролиця з'явиться у цей світ, у Вас зостанеться лишень один варіянт дії.
Винагорода: Жона-богиня | Життя (варіятивно).
Штраф у разі провалу/відмови: загибель Світу шінобі → рестарт Гравця від самого початку.]
Еге ж, одне завдання веселіше від іншого! Я просто почуваю дихання смерти навіть не в потилицю, а, інтимно, на вушко.
***
Вертаючись до дійсности, можу сказати, що своєї квартири в пустому гуртожитку я дістався-таки у строк. І здобув Рівень. Добре, звісно, одначе загальну похмурість, що панує в мене на душі, це не розвіяло. Радше лише нагнітає. Особливо на мене тисне те, що або я повинен хоч вужем вивернутись, однак не дати-таки Каґуї відродитися, або виявити в собі бабія сотого Рівня… Або ж котрий тут найбільший? А то спокусити першу-ліпшу панянку, будучи її ворогом, та ще й хутко, допоки вона вас усіх не справила до пращурів – це є нездійсненне завдання. Ба навіть, якщо припустити, що я піду цією гілкою розвитку, яку незрозуміло як здобути, тоді в мене не зостається ні часу, ні сил, ні можливости піти першою. І може, я стану бабієм, однак от можливість усе закінчити до пробудження Каґуї я полишу. Та й шінобі тоді з мене вийде далеко не найсильніший, адже тренуватиму я не зовсім те. Точніше, зовсім не те! Вже ліпше мені одразу вбудували би систему побачень, а не стандартну систему Гравця. Обнадіює лишень те, що я маю необмежене число спроб… І це лякає. Як уявлю, що мені доведеться ще бодай раз розпочати життя за Нарута від самого початку – одразу ж укриваюся холодним потом.
Чого ж мені так непоталанило переродитись у такім неприємнім становищі?
Немає коментарів:
Дописати коментар