Отже, можу сказати, що система зручна – це я затямив першого ж дня, коли прибирання в квартирі дало мені +3 до Сили, +5 до Витривалости, ба навіть, +2 до Спритности. Були-бо там важкодоступні місця, куди, не розчепірившись, не пролізеш і, відповідно, не протреш.
Також прибирання дало мені вміння, однак не заяложене «Прибирання», «Миття Посуду» й усе таке, що я робив тоді. Ні, Система оказалася чи то з підступом, чи то з гумором: я здобув уміння «Двіряр».
[Двіряр
Під час звичайнісіньких домашніх клопотів Ви самі не помічаєте, що маєте відчужений і трохи елегантний вигляд. Ваші скупі рухи і серйозний вигляд здатні полонити будь-якого шляхтянина… або шляхтянку. Ви поки що не досвідчені у своїй справі, одначе вже здібні триматися як личить справжньому «Джону Буллю».
Імовірність полонити всіх своїми вміннями двіряря: 0,5%
Ви прибираєтеся краще за інших на 2%
Ваше миття посуду переважає простих любителів на 2%
Речі у Ваших руках перуться краще на 3%
Імовірність зустріти Інтеґру або Алукарда: 0,00001%
Клопочучись по дому, Ви втомлюєтесь на -10%.]
Однак я ліпше промовчу про цей встид. Далебі, декотрі бонуси мене принадили. Але, дідько, схоже, чи Система намагається підлаштувати мої вміння під знаменник зваблення Каґуї? Втім, що я там, у битві з нею буду прибирати? Рештки Мадари? Чи, може, поливатиму Дзецу?
Відсторонившись од оцієї страховини, як системної, так і тієї, що в мене на думці, я вирішив запевнитися, якою мірою Система впливає на цей світ… Жаль, спосіб обрав зовсім ніяковий. У цім же нема нич дивовижного. Із моїм показником Кмітливости і хтозна-чого відсутнім показником Мудрости мені стає цікаво, чого я ще здатен мислити?!
[Кмітливість підвищено на 1.]
Ні, ну точно знущається Система. Так-от, я вирішив перевірити вплив Системи на мене. Раптом ота лише зображає фактичні досягнення і майже ніяк на реальний світ не впливає? Взяв знайдену вдома голку, знезаразив її. Тикаю нею палець. Як і очікував, віднялась одиниця Життя. У реальному житті скільки би разів я не тикнув палець, це не вбило би мене. Погляньмо, що буде, якщо я понижу свої ОЗ таким способом. Ну, а чого? Це є простенька і безболісна перевірка.
Отак я думав спочатку, проте десять хвилин по тому, вибивши собі три чверті ОЗ і поборовшись із регенерацією, я почував себе, м’яко кажучи, недуже. Вельми недуже. Та ще й набув навички «Страждолюбець», із чим я навіть не сперечатимусь, і підняв Витривалість. А ось регенерації не дали. Втім, тикати себе голкою до переможного кінця вже не було сили. Тому, визнавши, що Система має на мене прямий вплив, я відклав цю затію і приліг, даючи ОЗ відновитись.
Сперегодом удалося створити навичку дією, та й відсутню «Спостережливість», яка могла б значно спростити забіг першого дня теж здобув швидко. Втім, повернімося до навички. Часом, вечорами у притулку я мав звичку чого-будь наспівувати собі під ніс. І тут Система першого ж вечора надала мені навичку «Піяння». Словом, не поталанить із ремеслом шінобі – піду у співці. Адже навичку я розвивав щовечора активно (це є такий хитрий сув на майбутнє, щоби привабити Каґую, еге), і за її зростання співати вдавалося набагато приємніше.
Першими кількома днями я затарився заварною локшиною. Її найбільше можна було купити за досить бідняцьку допомогу з безробіття. Каюсь, іще не втримався, трохи буйнув – купив до всього кільограм-два моркви і стільки ж рису. І хоч на честь рису тут нібито ціла країна названа, і вона не так далеко, а от морква… Просто спокусився, побіжно вирішив перевірити скільки взагалі може зберігатись. Еге ж, завчасна заготівля на випадок появи богині-кролиці. Заразом під «Скритністю» облазив усю Листву, цебто відкриті для мене частини, і знайшов парочку невикористовуваних або геть закинутих полігонів. Треба ж де-небудь тренуватися.
Втім, зважаючи що затінки не всюди, мене все ж таки помічали, головним чином – шінобі. Вони, очевидно, мають навичку опору скритности. Жаль, поки що я не можу видіти навички інших: не той рівень «Спостережливости».
Словом – після того, як продавці намагалися двічі ошалапутити мене на гроші, дуже завищуючи ціни, вчув на собі всю ненависть решти мешканців, що живописно відображується в поглядах, що їх кидали в мій бік, а в декотрих і на обличчях. Добре хоч ніхто ради мене не хотів відхилятися від шляху і духопелити демона. Втім, отримавши неодноразового стусана від перехожих шінобі… Ага, оцим підійти до мене і дати стусана – мить, зате опісля настрій вивищено в тих до захмарних висот. Аякже, «приголубили» потолоч… Я набув іще однієї навички. Та ще й прокачав ту першого ж дня…
[Холодний погляд Рв.4
Якби поглядом можна було заморозити чи вбити, Ви жили би в оточенні трупів і пломбіру. Однак, на жаль, і Вам доводиться стоїчно вдержувати присутність поряд інших розумних.
Кожен 5-й Рівень навички надає +1% репутації у представниць жіночої стати і -1% у представників чоловічої стати.]
Здається, десь я припустився помилки. До мене наближається моя мета: стати крутим шінобі і всім… Ну, ви второпали. Потихеньку підкрадається гиденький завіт Системи стосовно однієї особи.
Вирушивши на один закинутий полігон, що біля річки, я вирішив порибалити там. Осягнення, що ловити нічим, надійшло, коли я стояв біля водойми. Еге ж, тяжко живеться з низькою кмітливістю, без мудрости.
Вирішивши це виправляти, а заразом, коли вже на полігоні, і фізично потренуватися, я розпочав із відтискань, сполучених із перебором подумки таблиці множення, а згодом і таблиці Менделєєва. В останній зяяли грізні прогалини, бо по життю в минулому світі я не був хеміком. А тут і поготів, із невідомо чого пониженою до рівня канонічного Нарута кмітливістю хеміком мені годі стати.
Втямив, що переборщив тоді, коли Витривалість показала дно, і я вирубився просто берега річки. Одначе Кмітливість я трохи підняв. Сподіваюся, це допоможе мені пережити гнітючі знущання Системи.
Отямився я пізнього вечора під трелі шлунку. Втім, не вдалося вирушити додому, бо тіло ломить по-страшному. Ну чого я хотів: спершу так навантажив незвиклий до такого організм, а потім іще спав на жорсткій землі. Ці думки підтвердила поліпшена на два рівня навичка «Страждолюбець», красномовно натякаючи, хто ще міг би вчинити так само. Ну, крім цілковитого бовдура і Нарута. Еге ж, для мене власне ім’я вже більше є ім’я прозивне. І це лякає.
Я вирішив відмокнути і розслабитись у воді. Добре, що зараз початок літа, та й підсоння тут м’яке. Навіть звичайної зими не буває. Точніше – взагалі не буває. Раптово раз у п’ять років сніжить – усі нітяться. Хай там як, спершу випробував воду рукою. Допевнився, що температура прийнятна, що я не зварюся чи задубію. Бо в шінобійському селищі всяке може бути: раптом хтось вище за течією справляється з огневиявом. Я скинув одежу та так-сяк закинув себе у воду. У моєму стані дві простенькі дії викликають почуття, нібито я весь день розвантажував вагони, а тепер іще що-небудь намагаюся робити. Еге ж, ось і вилізли боком попередні шість років тихого життя вопрічнено і недіяльного його способу.
Відмокаючи у воді, і почуваючи, як розслабляються м’язи, я не стримався і прикликнув Статус.
[Ім’я: Удзумакі Наруто
ОЗ: 525
ОЧ: 110
Чакроконтроль: -250
Рівень: 2
ОД: 0/200
Кляса: (немає)
Показники:
Сила: 13
Спритність: 8
Витривалість: 21
Чакра: 6
Кмітливість: 11
Вільні очки параметрів: 5.]
Особливості і вміння я не став переглядати. Пізніше порегочу… Я хотів сказати «почитаю». Отже, я маю: за здобуття Рівня в мене цілком відновлюються показники (це я дізнався при складанні найпершого завдання), ОЗ і Витривалість узвичаюються. Але більше нічого не надали. Та й Досвід мені поки що ні за які дії не крапає. Характеристики за підвищення Рівня не ростуть – лише тренуваннями. Зате кожний Рівень надає п’ять вільних очок. Сподіваюся, кожний, оскільки поки що не було можливости запевнитися. Бо майже по тижню я здобув лише один Рівень і – все.
Еге ж, я сподівався, що все буде набагато ліпше. Годі тюхтіювати та біжімо в «Ічіраку». Заразом і поглянемо, як мене приймуть. Словом, чогось навіть дивно, досі далі стусанів і злісних поглядів чи мармиз ніхто не зайшов. Щоправда, шінобів стусан – то ніби не гірше за повноцінний удар мого ровесника. Щонайменше, почуття близьке. Отже, ноги в руки – і по хавчик!
