За статами виходить наступне:
[Ім’я: Наруто Удзумакі
ОЗ: 2260
ОЧ: 3712
Рівень контроль чакри: -36
Рівень: 19
ОД: 304/1900
Кляс: Світлий воїн v.2.]
[Показники:
Сила: 142
Спритність: 89
Витривалість: 106
Кмітливість: 42
Вільні очки показників: 140]
[Особливості: Демон | Джінчюрікі v.2. | Удзумакі | Сирота | Досвідчений рятівник | Лі Шу Вень-послідовник | Я
дуб | Я баран | Силач І | Витривалий І | Гравець+]
[Пасивні вміння: Скритність Рв.99 | Двіряр Рв.34 | Страждолюбець Рв.81 |
Холодний погляд Рв.23 | Міцні кулаки Рв.79 | Спостережливість Рв.39 | Інтуїція
Рв.1]
[Навички: Божественний Голос Рв.1 | Нарутотерапія Рв.21 | Красномовство
Рв.29 | Грань Опуки | Без Другого Удару (No Second
Strike – Two Strikes Are Not Needed) | Таємне
Хисло Марсіянського Стилю: Серія Безкінечних Ляпасів]
Стати не найпросунутіші, ростуть
страшенно повільно. Боюсь, тренування початкового щабля та училище мало чого
можуть дати мені в цьому пляні. Хіба що є надія на герці та вивчення
нінджівської хизни. Та й ранкова зарядка багато дає. Я щодалі більше осягаю
злагоду, і дедалі кращим стає контроль. Еге ж, краще. Бо з мінуса так і не
виліз. Іще забавив розвиток «Піяння» у «Божественний Голос». Вимушений визнати,
тепер я справді співаю вельми й вельми нічогенько. Але мене бентежить
п’ятивідсоткова можливість зачарувати противницю, чия репутація зі мною вище за
ненависть. Система у своєму репертуарі.
Закінчивши оглядати статус, я звернув увагу на чужу присутність. Дивно, що
я відразу не помітив. Злагода в палаті не віє самотністю та спокоєм із тишею,
будучи розбав… Злагода? Лі Шу Вене, ти погано впливаєш на мене… Чи це наслідки
удару по голові?
Гляджу нижче. Бачу, що на стільці сидить Іно, посапує, влаштувавши голову
на краєчку ліжка. Отакеньки…
Я самовільно положив руку на її голову. Став перебирати волосини білявці. Авжеж,
помислити – вона в мене найбільш «хатня» з усіх навкружних представниць
протилежної статі. Еге, іще Хана така ж, але з тією я зношуся набагато менше.
Не така вона шалена й напориста на відміну від Учіх. Не «трохи причинна» на
відміну від Хітомі. І при цім не відчужена на відміну від Юуґао. Чого би не
бездоганний вибір жони? Кращою могла би бути, із цього погляду, тільки Хіната,
але на чуже я не зазіхаю.
Знову занесло. Нічогенько приклав мене Лі. Либонь, узяти пройти декілька
тренувань у Ґая? Тобто не стиля Листви – саме задля загального розвитку… себе в
чудовисько.
Та треба потихеньку вдягатися та крокувати на вроки, коли вже оклигав. Гадаю,
охайно потормошу Іно, та помічаю, що вона вже не спить. Просто ніжиться від
погладжування волосся. Винятково добре на це вказує змінене дихання, цебто не
як у сплячої, і відсоткова ставка, що помалу крапає.
Ну коли така відрадість, поліпшмо репутацію ще трохи.
— Наруту! Як ти тут?!
Не вспів я домислити, коли в палату ввірвався Кіба… Ну це в його шибі.
Добре хоч двері не виніс. Із іншого боку, це — лікарня для шінобі, тож двері
мають бути укріплені належним чином.
— Я пізніше зайду.
Він оцінив композицію, змусив мене поперхнутися повітрям. Кіба та почуття
такту? Куди котиться світ? Однак, із іншого боку, ось він – вірний друг. Одразу
вбагнув момент і віддалився, притому, що сам турбується про моє здоров’я. Еге
ж, усі пункти однозначно в плюс. Усе ж таки він лепський хлопака. Либонь, помогти
йому із Хінатою? А то її ставлення лише він не помічає. Я навіть у Шікамару
вточнював… А після я відкачував Шікамару, бо той ледве не вдушився соком, адже
для нього був істинний розрив шабльону той докін, що цю обставину помітив
навіть я. Тоді мені навіть схотілося придушити цього засранця!
Не вспів я додумати, коли звідкілясь із коридора почулися квиління, і сюди
зайшли чимось невдоволені Сая та Ая. Здається, Кіба волів повартувати мій
покій, одначе годі йти йому проти двох Учіх, еге.
Утім, на порозі вони й застигли, і отак вирячилися на Іно, що аж на мить
здалося, що в них зара’ шярінґан пробудиться! І немовби цього мало, углядівши
суперниць, чортиха вирішила більше не прикидатися сплячою та вгатити сильніше.
— Спасибі. Це було дуже приємно, і я не проти повторити ще, коли ти
запропонував. — мовить вона, вставши.
Та ще й поцілувала у щоку на прощання, і з видом переможниці вийшла з
палати.
Притьмом, підводячись із підлоги, Кіба зміг видіти цілковито червоне обличчя
білявки, кота йшла із другової палати, начепивши переможецьку посмішку.
Отакеньки, тепер близнючки не пробудили шярінґан лишень дивиною. Випорю
чортиху! Хоча ні, не доцільно та не за статусом. Спершу треба подорослішати,
завести з нею стосунки, і потім випороти… Доведеться записати обітницю, аби не забути.
— Ти як? — цікавляться близнючки в один голос, удаючи, буцімто не бачили
жодної Іно… Тільки не це, тільки не починайте свій мозковиносний спосіб розмови!
— Ми через тебе… — почала казати Сая.
— …Так хвилювалися! — продовжила казати Ая.
— Особливо, коли ти… — знову Сая.
— …Кулею вилетів за межі кола… — оце вже Ая.
— …І вдарився о стіну! — закінчила речення Сая.
Еге ж, коли вони так продовжують думку одна одної та їхні голоси чуються з
різних боків, мій мозок починає кипіти. Та й не лише мій. І ця парочка
користується цим, виїдаючи мізки іншим. От підманула мене «тихенька японська
жіночка». Іно, мій рахунок до тебе безмірно виріс, і я не зважу на те що в тебе
тільки-но друге серце було заповнено. Атож, і виходить донезмоги кумедний
зняток: цілунок у щоку на тлі обурених Учіх, що вирячили очі. Ну просто-таки
оголошення війни.
— А що… — знову каже Сая.
— …За хисло… — каже Ая.
— …Ти застосував? — закінчила речення Сая.
Рятуйте!
— Тобто? — кажу.
Ні, я справді не зрозумів, про яке хисло вони говорять.
— Ну коли ти… — каже Ая.
— …Вспів віддіяти на удар Лі…
Сая змусила мене вирячити очі. Не вспів я віддіяти!
— …І застосував щось! — закінчила речення Ая. Та зрозуміліше не стало.
— Ага, після того ще Лі сказав, що в тебе лоб неначе зі стали, і потім
покульгав назад до Училища, — приєднався до бесіди Кіба, котрий уже «гріє вуха»,
заглянувши в палату та спасаючи мій мозок від розбитих реплік Учіх. Дякую,
друже!
Хм, відбив ногу об лоб? Ха-ха-ха, то було не хисло, а статус «барана».
Атож, я насправді дивуюся з цієї здібности.
Отож, гаразд, час вставати. Почуваю себе я досить ладно, відкидних ефектів у
статусі не бачу. Тож можна вже вшиватися звідси. Відкидаю ковдру і…
— Ах! — вдоволено вигукнули близнючки, різко червоніючи.
— Хоч би прикрився, — каже Кіба та робить порух лобхлоп.
Який гад зняв із мене костюм? І чого не дали лікарняної роби?
***
Тим же часом. Ґай Майто.
Аякже, персонал лікарні не схотів дозволяти йому попіклуватися про Нарута. Одначе
Сила Юности просто не дозволила би йому кинути цю справу. Бо то його учень
ледве не покалічив хлопчика, і найбільша провина на ньому – Ґаю Майту, котрий
переоцінив Нарута та зважив на побачений потенціял, як на дійсну силу. Хоча
якби хлопець попросився до нього в учні, Ґай буде не проти потренувати
хлопчака, в ім’я Сили Юности!
Шінобі, що проходять мимо, шарахаються врізнобіч од чергової Майтової причуди:
за його спиною появився захід сонця, котрий не є злуда. Втім, чого ще можна ждати від Листовського Зеленого Звіра (Чудовиська)?
Немає коментарів:
Дописати коментар