Повсталая з попелу. Передслово

Вона відчувала, що сили поступово покидають її, і розуміла, що їй не вижити. Це доводило її до відчаю, бо їй так хотілось побачити дорослішання Нарута, допомагати йому й бути поряд із Мінато… Але з Дев’ятихвостим треба щось робити, бо інакше він рознесе все Селище, тому вона й хотіла застосувати хисло запечатування, проте Мінато вирішив інакше.

Він став складати печаті, котрі прикликують Бога Смерти. Кушіна вирячила очі від подиву, вона бо не розуміла, навіщо він робить це. Заради Селища? Селище не оцінить цього, а Наруто просто стане вигнанцем… Його пояснення не впевнили матір.

Мінато вже не спинити. Рука Бога смерти простягнулась до тіла дідька і, схопивши частину чакри, потягнула до себе. Ретязі злегка ослабли, лис бо зменшився в розмірі.

— Оце моє нове вмістилище?! — хвостатий звір звузив очі, дивлячись на безпорадне немовля, здогадавшись, що відбудеться з ним самим, а всередині скипіла лють. — Ви не зможете мене більше запечатати! Не дозволю!

Насилу, але Дев’ятихвостий зміг витягнути одну з лап і одним потужним ударом накрив імпровізований вівтар. Мінато і Кушіна не змогли бодай зрушити з місця – так швидко й неочікувано це сталося. Лише коли він здійняв лапу, Кушіна не змогла стримати болючого крику: її новонароджений син загинув, не проживши й двох годин.

На тому місці, де знаходився вівтар, тепер відбиток демонової лапи, а в середині лежало покривавлене, понівечене тільце, що було колись Нарутом. Перші миті вона ще надіялася, що іще не все втрачено. Либонь, сталося диво, і її хлопчик живий. Але надія розбилась, коли тільки вона підповзла до нього. Його скривавлене тільце не видавало ознаки життя. Кушіна затиснула рота рукою, усвідомлюючи просту, але жахливу правду. Нарута більше немає. Удзумакі схопила те, що лишилося від малюка на руки – і заревіла у повний голос, притискаючи його до себе міцніше.

— Це все твоя провина… — вишептала вона, із болем і злобою дивлячись на чоловіка. — Якби не твоя затія, наш син був би живий! Загинула б тільки я!

— Н-наруто… — тільки зміг вишептати спантеличений чоловік. Він не уявляв, що все може скінчитися саме так. Він хотів, аби в його сина було майбутнє…

«Ні, я просто не хочу жити без неї…» — промайнуло в його думках.

Більше не розмислюючи ні про що, він знову скористався хислом, запечатуючи залишок демона у своєму тілі.

«Ні!» — було останньою миселлю Дев’ятихвостого перед тим, коли його поглинула печать.

— А як же Селище? — гірко всміхнулася Кушіна.

— Безглуздо… — насилу всміхнувся той, — безглуздо, коли нашого сина більше нема… Ми не побачимо, яким би він виріс, не поговоримо з ним… Та й ми обидва не жильці на цьому світі, отож нема в кого запечатувати. Вибачте мені, Кушіно, Наруто… — він торкнувся лиця жени й упав на землю без ознак життя.

— Клятий Намікадзе… Ти знов обрав легкий шлях… — прошамотіла Удзумакі, мліючи.

Коли бар’єр щез, Сарутобі та його люди знайшли на галявині, де тільки-но був хвостатий звір, мертвого Хокаґе та його сім’ю.

— Є вцілілі! — прокричав один ірьонін, оглядаючи тих, які лежать.

Зміст