Безслав'я
Минув тиждень, як я
покинув колозамковий район.
— Гей, щитовий
паршивцю.
— Га?!
Я йшов містом напівголий, як мене гукнув власник зброярні. Що ж, я дійсно блукав перед його
будівлею, які ж у нього справи до
мене?
— Я чув, ти намагався
зґвалтувати свою супутницю. Дай-но тобі влуплю.
Він підійшов до
мене, люто стиснувши кулаки, не маючи наміру спершу вислухати .
— І ти туди ж?!
Всюди однаково.
Ніхто не бажає слухати мене.
Будучи чужоземцем у
цьому світі я, певно, не знаю, які тут принципи, але зґвалтування напевно
карається смертю.
Диво однак – навіть
глядячи на цього пристарілого хлопця, ввижається ота стервина мармиза.
Я стиснув кулаки й поглядом
завзято продовжував наполягати на своїй правоті.
— Ух… ти…
— Що? Хіба ти не
збирався віддухопелити мене?
Крамар послабив
хватку й зітхнув.
— Я передумав.
— Ясно. Гадаю, це
мій найкращий день.
Якою слабкою не
була б моя сила шкоди, я певен, що зможу боротися із звичайною людиною. Але
прості бійки не приносять ніякої користі, і я подумував почати якось заробляти
гроші, які у будь-якому випадку згодяться.
До того ж
духопелення кількох шарів достатньо, щоб я відчув себе трохи краще.
— Зажди-но!
— Що?!
Я вже рушав до
виходу з міста, але крамар гукнув мене. Як обернувся, він жбурнув мені невеличкий
клунок.
— Ти виглядаєш мов посміховисько.
Вважай це прощальним подарунком.
У клунку був якийсь
лляний одяг і злегка заяложений плащ.
— …Яка вартість?
— Десь п’ять
мідяків. Хоча це мотлох зі складу.
— …Добре. Потім обов’язково
поверну.
Я трохи соромився
блукати в спідньому, тому я навіть заплатив би за можливість цього не робити.
— Ти вже вертайся
неушкодженим, оскільки я довірятиму тільки чесному металу готівки.
— Не сумнівайся.
Я переодягнувся й вирушив
до луків гатити Оранжевих і Жовтих шарів.
— ОРА-ОРА-ОРА-ОРА-ОРА-ОРА-ОРА!
Потребувалось п’ять
хвилин, щоб добити одного; незалежно від того, скільки їх вчепиться в мене,
шкоди я не відчував, тому ускладнень не було. Я цілий день витратив на боротьбу
з ними, щоб хоч якось розвіятись і назбирати шарових залишків.
˂ Level
Up↑ ˃
˂ Досягнуто Lv. 2 ˃
˂ Вимоги до Оранжевого Малого Щита і Жовтого Малого Щита виконані ˃
Також, залишок дня
я витратив на деякі приготування й дослідження різноманітних речей. Однак
ввечері я усвідомив, що зголоднів, тому неохоче повернувся до міста і розшукав
шлях до купця, що скупає сировину з монстрів. Як тільки черевань за прилавком впізнав
мене, він широко й по-дурному всміхнувся. Очевидно, він планує обідрати мене.
Переді мною у черзі
стояла людина, яка продавала різні матеріали, і шкуру шарів у тому ж числі.
— Так, подивимся…
як тобі один мідяк за два клапоті? — оцінивши вартість, купець указав на шкурки
шарів на прилавку. Один мідяк за два клапоті, значить…
— Будь ласка.
— Красно дякую.
Інший покупець пішов,
і настала моя черга:
— Гей, я приніс деяку
сировину з монстрів на продаж.
— Добрий вечір,
ласкаво прошу!
Думаєш, я не почув твого
зубоскалення під кінець?
— Ага, так. Клапоті
шарів… Я можу запропонувати… як Вам мідна монета за десять штук?
Одна п’ята вартості!
Це ж наскільки він нажитися вирішив?
— Ти же щойно купив
у того хлопця цей же товар по дві штуки за монету.
— Невже? Щось не
пригадаю…
Якщо все йтиме в
такому ж руслі, він, мабуть, спробує виправдатися, мовляв «це просто бізнес»
абощо.
— Гмф. Ну тоді…
Я схопив комір
купця й притягнув його ближче.
— Га, щ-що…
— Чом би тобі не
купити цих хлопців теж? Вони набагато свіжіші.
Гам!
Гарчащий оранжевий
шар трохи скуштував купецького нюхала.
— Ґья-а-а-а-а!
Щоб дати йому змогу
балакати, я люб’язно відірвав від нього монстра, і додав стусана від себе.
— Може, дошкандибаймо
до луків і вже там поторгуймося? Маю ще багато товару, який хотів би тобі
показати.
Я трохи розвів плаща
й показав йому п’ятьох інших шарів.
Це те, про що я
думав перебуваючи на рівнинах. Якщо я не отримував шкоди, скільки б мене вони
не кусали, чому б не задіяти їх при справі? Тоді я можу їх відчіпляти й
нацьковувати на телепнів. Як на мене, чудова ідея. Он як у переговорах допомагає!
Зрештою, оскільки
мій показник сили атаки не високий, я не можу безпосередньо погрожувати людям,
ніхто не сприйматиме мене всерйоз.
Цей хлопець,
мабуть, втямив це. Коли я застосував свою тактику, я зміг створити умови, що якомога
більше унеможливлять варіант відмови від моєї пропозиції.
— Я не вимагаю позаземних
витрат, але відмовляєшся торгувати за ринковою ціною – так не годиться.
— Ти за це попла…
— Ну ж бо, поглянемо,
як кінчають торговці, які змушують авантюристів продавати матеріали за безцінь?
Це так – для
торговця, репутація – це все. Якби він спробував вибрикнув подібний трюк з
будь-яким іншим авантюристом, напевно був би вже відгамселений і, ймовірно,
втратив би клієнта.
— Гух…
Очі купця палали
люттю, але потім приречено опустив плечі.
— …Зрозумів.
— Тепер, якщо ти
погодишся відмовитися від лінивої тактики сильної руки й станеш моїм постійним замовником,
я був би готовий прийняти ціну, трохи меншу за ринкову.
— Відверто кажучи,
дуже хотілося б відмовити, але, припускаю, заробіток не зайвий, навіть якщо він
від тебе.
Врешті, той, хто
хотів одурити мене, купив мої відходи від шарів за ціною, нижче ринкової.
— Ох, і розкажи
всім, що тут сталося. Я хочу, щоб кожен торговець міста знав, що безчинство
призводить до перетворення в перекус для шарів.
— Гаразд, гаразд. Все,
чого забажаєте, сучий сину!
Таким чином,
завершивши сьогоднішні заробітки, я сходив до збройової крамниці, відплатити
крамарю за одежу та плащ, згодом я пообідав у дешевій їдальні. Спершу я подумав,
що мене надурили, але, імовірно, це якась проблема з моїми смаковими
рецепторами, оскільки їжа не мала ніякого смаку.
Щодо житла, в мене
не залишилось грошей, тому я ночую в лугах! Із цим жодних проблем: я не відчую
болю, навіть якщо шари всю ніч намагатимуться загризти мене. Зранку я
прокинувся у такій собі купі шарів, але, на ділі, це доволі розслаблюючий
спосіб почати день. До того ж, ранкова здобич дала дрібний прибуток!
І все-таки добре
було б мати спосіб заробити грошей, відчайдушно не напружуючись. Спершу потрібно
віднайти що-небудь ще, окрім клаптів шарів. Я запам’ятав, як виглядає деякий
товар оптового відділу Аптеки, а потім шукав схоже в лузі, де різноманітних
трав зростало чимало. Ось чим я займусь надалі!
Коли я спробував зірвати
траву, схожу на ту, що я бачив, Щит відреагував. Я ретельно зібрав її й дозволив
щиту її поглинути.
˂ Вимоги до Листяного Щита
виконані ˃
Я пригадав, що
цілковито забув про Збройовий Довідник. Я хутко застосував його, і переглянув, які
щити вже розблоковані.
「 Малий Щит
Істинна
Міць набута
Бонус Екіпірування: Бонус Захисту
+3 」
「 Оранжевий Малий Щит
Істинна Міць не набута
Бонус Екіпірування:
Бонус Захисту +2 」
「 Жовтий Малий Щит
Істинна Міць не набута
Бонус Екіпірування:
Бонус Захисту +2 」
「 Листяний Щит
Істинна Міць не набута
Бонус
Екіпірування: Уміння Збору 1 」
…Гаразд. Час знову зазирнути в
Допомогу.
「 Трансформація
Зброї та Набуття Істинної Міці
Трансформація
Зброї стосується здібності Вашої Легендарної зброї змінювати форму.
Щоб активувати
Трансформацію, просто притримайте руку над нею і уявіть назву зброї, яку хочете
використати.
Набуття Істинної
Міці відбувається при використанні певної зброї в достатньому обсязі та
перетворює її здібності у постійні для власника зброї. 」
「 Бонус
Екіпірування
Бонус Екіпірування
стосується будь-яких здібностей, що надаються при екіпіруванні певної зброї.
Наприклад, при
оснащенні зброї з Бонусом Екіпірування «Повітряний Удар», можливе використання
навички【Повітряний
удар】.
Аналогічно, при
екіпіруванні зброї, що має Бонус Атаки +3, до сили атака буде додано три
поїнти. 」
Ясно, виходить, набувши Істинної Міці
конкретної зброї, я отримаю від неї постійний бонус, без необхідності екіпірувати
ту саму зброю.
Під «достатнім об’ємом», напевно, мається
на увазі, що я повинен достатньо довго проходити з певним щитом, поки він не
набере деяких очок у боях з ворогами. «Скільки ще ігрових деталей виявиться в цьому
світі?» — будучи не в захваті, подумав я.
Також мене зацікавив Бонус Екіпірування Листяного
Щита: «Навичка збору 1». Скоріш за все, ця навичка надає якийсь бонус до збору
трав.
Зараз я на мілині. А це означає, моє
виживання залежить від того, щоб отримати найвищу якість товарів за найменші
зусилля, тому я без вагань екіпірував Листяного Щита. З вітроподібним звуком, схожим на той, коли
розрізають повітря мечем, Малий Щит на моїй руці перетворився на зелений щит, чи
точніше, на пишну парость.
…Показник мого захисту не зменшився,
бо сам по собі Малий Щит виявився дуже слабким.
Що ж, спробую зірвати яку-небудь лікарську
траву. Почувся приємний звук хрусту трави, яку я зірвав без зайвих зусиль. Її
огорнуло ледь помітне світло.
˂ 【Уміння Збору 1】: Аело | Якість: звичайна
→ гожа | «Трава-інгредієнт для мазей» ˃
Вікно опису зазнало змін. Хех… якщо навіть
невеликий опис є, то це доволі корисна здібність.
Так я завершив день, блукаючи луками,
майже на автопілоті заповнюючи клунок лікарняними травами. До речі, не знаю, чи
це завдяки довготривалому збиранню, чи просто вимоги не великі, але Набуття
Істинної Міці Листяного Щита не змусило довго чекати. В той же день я розблокував
і інші щити Кольорової Серії Малого Щита.
Я повернувся в місто, маючи намір
продати великий клунок лікарняних трав.
— Хо… Вельми хороші екземпляри. Де Ви
їх дістали?
— З лугів за міськими мурами. Ви там
не знали?
— Гм… не думав, що там є таке… завжди
гадав, що якість у них нижча…
Після короткої бесіди я продав трави.
Сьогоднішній прибуток становив одну срібну монету й п’ятдесят мідних. У порівнянні
з минулими днями дохід став значно більшим; новий рекорд, однак! Маючи кошти, я
вирішив повечеряти в таверні. Поки я їв, мене час від часу займали типи́, які
намагались нав’язатись союзниками. Я вже втомився від гидких пик цих мерзотників.
…Я загубив відчуття смаку. Набив рота
різною замовленою їжею, в черговий раз усвідомив відсутність смаку.
— Пане Герою Щита, дозвольте, будь
ласка, супроводжувати Вас у вашій путі, — підійшов черговий тип із удавано
поважним видом. Чесно кажучи, навіть намагався проігнорувати його. Я глянув – його
очі такі ж, як у того стерва.
— Звісно, чом би ні? Перейдемо до
умов контракту?
— Гаразд.
Чорт забирай!!! Так, треба
заспокоїтись. Навіть якщо спробую піти, такі хлопці так просто не відчепляться.
— По-перше, заробітна плата: тільки
процент від повної виручки. Тямиш, що це означає?
— Ні.
Я вже хочу гепнути його!
— Отриманий дохід розподілятимемо.
Наприклад, скажемо, ми здобули сотню срібних, як лідер, я візьму щонайменше сорок
відсотків, а інше розподілятиметься в залежності від внесеного вкладу. Оскільки
на даний момент ти єдиний учасник Групи, ділитимемо тільки між нами двома. Але
просто витрішки ловити я тобі не дозволю. Відсоток визначатиму на свій розсуд.
— До біса! Це ж означає, що ти можеш
просто лишити всю грошву собі!
— Як я сказав уже, все залежатиме від
твоїх зусиль, хіба ні? Припускаю, ти готовий до цього.
— Ну, як би там не було, але я згоден.
Ідімо купимо яке-небудь спорядження.
—… Сходи купи сам. Я не зобов’язаний одягати
тебе.
— Тц!
Напевно, подібні до нього просто хочуть,
щоб я накупив їм спорядження, походять зі мною короткий час, і, врешті-решт, ці
мерзотники просто збіжать і продадуть його… мов те стерво.
— Тоді спробуймо інакше – гони
грошву!
— Ой, звідки взявся шар?!
Хам!
— Аяяяяй!
Шар наробив галасу в таверні, але це мене
не хвилює. Відірвавши його від нюхала цієї галасливої наволочі, я схопив харч,
що лишився, лишив оплату та покинув заклад. Схоже, в цьому світі немає чесних людей.
Всі вони вбачають в оточуючих здобич.
Так чи інакше, я продовжив
свою повсякденну рутину у вигляді заробітку грошей. Перш ніж я це усвідомив, минув
тиждень.
Немає коментарів:
Дописати коментар