Єство Щита
За міською брамою розстилалися
зелені луки, що простягалися далеко за обрій. Взагалі-то
мощена дорога тут була, але здавалось, що варто відійти від неї хоч на крок, і
перед очима не залишиться нічого, окрім неосяжної зелені.
Я не бачив такого із часу
своєї екскурсії в Хоккайдо. Але такого високого неба та чіткого виднокраю
не було навіть там. Мені хотілось кинути все й порадіти від душі, але це
герою не личить, тому я зробив вигляд, що ця картина мені звична.
— Тепер, пане Герою Щита,
як щодо взяти участь у декількох пробних боях проти слабших монстрів в окрузі?
— Згоден. Це буде моїм
першим бойовим досвідом, так що я повинен спробувати вкластися на повну й дізнатись,
чи можу я битися.
— Задайте їм.
— Що? Майн, а ти зі мною
не йдеш?
— Якщо я буду битися,
нам не вдасться оцінити Ваш потенціал.
— В-вірно.
Якщо подумати, в Майн
повинно бути куди більше бойового досвіду в порівнянні зі мною; я-то навіть не
знаю, що взагалі вмію на даний момент. Спробую зітнутися із безпечним на погляд
Майн монстром.
Деякий час я блукав луками,
поки не помітив схожу на повітряну кульку помаранчеву істоту, що вирізнялась на
загальному тлі.
— Пане Герою, ось. Це
Оранжевий Шар… хоч він зовсім слабкий, але дуже буйний.
Якась нудна в нього
назва. Ви назвали його Оранжевим Шаром просто тому, що він оранжевий і схожий
на кулю?
— Га-а! — пролунав лютий
рев і пара злостивих очей грізно витріщилась на мене. Істота, схожа на повітряну
кульку, що прив’язували на городі замість опудала, почала насуватися на мене.
— Покажіть йому, пане Герою!
— Ага!
Треба перед нею не вдарити
обличчям в бруд. Замахнувшись правою рукою, я вдарив по оранжевому шарові пласкою
стороною щита.
Бац!
Бом-м!
Щит від нього відскочив.
Цей монстр на подив пружкий! А я розраховував, що відразу в друзки його
пришибу… Оранжевий шар, оголивши ікла, вчепився в мене й не відпускав.
— !?
Почувся звук ляскання. Однак
я абсолютно нічого не відчув, ні болю, ні свербежу. Оранжевий шар впивався
іклами мені в руку, але толку від цього не було взагалі ніякого. Здається, щит
непомітно укриває мене мерхлим захисним бар’єром.
Я мовчки подивився на
Майн.
— Продовжуйте, пане Герою!
…Звісно, я не отримую шкоди,
але й не завдаю. Хоча, що ще залишається робити.
— ОРА-ОРА-ОРА-ОРА!
Я «активував»
внутрішнього майстра бойових мистецтв і продовжив лупити шар.
П’ять хвилин по тому…
Хлоп! — пролунало
згодом, як Оранжевий Шар лопнув.
— Ха-а… ха-а… ха-а…
З характерним звуковим ефектом
вискочило виняткове Віконце, на якому зазначалося: [EXP 1↑]. Очевидно, я отримав одну одиницю досвіду. Серйозно, стільки роботи заради якогось одного очка… відчуваю, буде
тяжко. Жорсткий малий. І це все, на що я здатний голіруч.
— Я пишаюсь вами, пане Герою.
Майн поплескала мені,
але в цьому явно відчувалась іронія.
І тут я почув кроки.
Обернувшись, я помітив, як
Рен і його супутники рвуться вперед.
Я думав був звернутися до
них, але вони рухались із такими серйозними обличчями, що мені духу забракувало б їх
окликнути.
О, перед ними вискочили
троє Оранжевих Ша́рів. "Вжух", і всі троє шарів лопнули від єдиного помаху Ренового меча. Вбив одним ударом?! Агов, чуваче… Наскільки ж велика різниця в силі наших
атак?
Я так відчужено вирячився
в далину, що Майн довелося помахати рукою перед моїм обличчям.
— Все буде добре. Бо всі
Герої б’ються по-різному.
— …Дякую.
Так чи інакше, це мій
перший бій. І завдяки значному захисту я не отримав шкоди навіть після того, як
оранжевий шар кілька хвилин намагався прокусити мене. Коли я підняв те, що від
нього зосталось, збираючись узяти його із собою в якості трофея, мій Щит пікнув.
Коли я підніс його ближче, той засвітився приємним бліднуватим світлом і поглинув
його.
˂ Отримано: Шкура Оранжевого Шара ˃
Після появи цього сповіщення
засвітився й значок Збройового Довідника. Я відкрив його й помітив, що тепер у
нім появилась піктограма Малого Оранжевого Щита. Я все ще не міг трансформувати
свій щит, але це, напевно, тому, що мені потрібно більше матеріалів.
— Так це особливість
Легендарної Зброї?
— Угу. Схоже, щоби відкрити
нові трансформації, потрібно поглинати матеріали.
— Зрозуміло.
— До речі, скільки я міг
би отримати за продаж тієї шкури?
— Напевне, одну мідну
монету.
— І…і скільки мідяків мені
потрібно, щоб здобути одну срібну?
— Сто мідних монет.
Ну з урахуванням того, як
швидко с ними розправився Рен, ці істоти дійсно дуже слабкі, так що нічого не
поробиш.
— Тепер твоя черга,
Майн.
— Гм, певно так.
До цього моменту до нам
підкрались іще двоє оранжевих шарів. Майн вихопила із піхов меча й змахнула їм
рівно два рази. Оранжеві Шари лопнули з характерним ляскотом. Уа-а-а… Невже я
настільки слабкий?..
Мене зовуть Іватані Наофумі.
Двадцятирічний студент університету. І прямо зараз я накрив рота двома руками,
стримуючи бажання заорати. Мене призвали в інший світ і зробили його героєм два
дні тому…
Після п’яти хвилин бою із
відповідним монстром я почав прекрасно розуміти свою роль.
«[ Тест здібностей Героя ]
Стань обраним із чотирьох
чоловік. Суперпопулярний тест, миттєвий результат!
Натисни сюди!
>> Яка зона прокачки
більш за все підходить вам?»
Ой, я, здається, на мить
випав з реальності.
До мене, так чи інакше,
прийшло болісне усвідомлення того, що я, а точніше мій щит, опинився неймовірно
слабким. Більш ефективніше буде просто дозволити битися Майн.
— Гаразд, Майн. Атакуй,
будь ласка, а я буду відповідати за оборону. Подивимося, як далеко ми зможемо
зайти з такою формацією.
— Прийнято! — дала вона
негайну відповідь.
Після ми бродили округою
майже до самого заходу, зіткнувшись із ще більшим числом оранжевих шарів і навіть
з декількома Жовтими Шарами, що, очевидно, відрізнялися від Оранжевих лише кольором.
— Якщо підемо далі,
можемо стрінути трохи сильніших монстрів, але скоро стемніє — краще повернутися
в замок.
— Ех, мені хотілося б
продовжити ще трішки…
Я не отримував шкоди, та
й захищати Майн від атак було просто, так що я все ще був готовий рухатися далі.
— Сьогодні краще вернутися
раніше, щоби навідатися до збройової лавки. Якщо ми купимо мені нове спорядження,
завтра зможемо пройти ще більше.
— Це того варте, я
думаю…
Але чи справді треба
було зупинятися тут, коли я був так близько до нового Рівня? Я вже виконав вимоги
для Малого Щита помаранчевого та жовтого кольорів. Залишалося… лише отримати новий
Рівень і можна буде трансформувати щит.
Ну й гаразд. Закінчивши
перший день наших пригод купою незавершених справ, ми рушили назад у місто.
Немає коментарів:
Дописати коментар