Становлення Героя Щита. Том 1. Розділ 7

Брехливі обвинувачення

Якийсь час я трясся у возі, все ще будучи тільки в спідній білизні. Ми зупинились при замку, після чого лицарі вишикувались колом, націлили списи та відконвоювали мене до тронної зали. Король і міністер зустріли мене похмурими поглядами. А ще…

— Майн!

Іцкі, Рен, Мотоясу та, відповідно,  їх супутники теж зібрались тут. Як тільки я окликнув Майн, та сховалась за Мотоясу й витріщилась на мене.

— Га? Щ-що з вами таке?

Кожен витріщався на мене, ніби я якийсь лиходій.

— Ти справді ніяк не збагнеш? — відповів питанням на питання Мотоясу, прийнявши величаву позу.

Та що йому, чорт забирай, від мене треба?

— Пам’ятаю що?.. Стій… Ця кольчуга!

Я раптом усвідомив, що Мотоясу носив вкрадену в мене кольчугу!

— Стривай… ти! Ти грабіжник!

— Хто ти такий, щоб когось звинуватити!? Ніколи не думав, що ти можеш опуститися так низько, ти… ти злодій!

— Злодій? Про що ти кажеш?

При цьому вся тронна зала мов заповнилась атмосферою діючого суду.

— Так, пред’явіть обвинувачення  Герою Щита?

— Обвинувачення? За що?

— Минулої ночі Герой Щита напився…  Т-тоді він увірвався в мою кімнату, піддався своїм звірячим інстинктам і… і накинувся на мене!

— Га?

— Герой Щита сказав, що «ніч ще тільки починається» й завзято намагався зірвати з мене одежу, — звинуватила мене ридаюча за Мотоясовою спиною Майн, указуючи пальцем. – Було так страшно… Мені ледве вдалося кричучи вибігти з кімнати. На щастя, лорд Мотоясу з’явився й урятував мене.

— Що?..

Що це було? Вчора ввечері, попрощавшись з Майн, я одразу пішов спати. І коли в такому випадку все це трапилося? Майнині рюмсання викликали хіба що здивування.

— Про що ти говориш? Вчора після вечері я одразу пішов до своєї кімнати, спати         .

— Брехун! Якби це було правдою – чому Майн плаче?

— Чому ти так захищаєш її? Ти ледве її знаєш! І також поясни, де ти взяв цю кольчугу!?!

Ти ж бачився з нею вчора вперше!

— Га, це-е? Вчора я стрівся з Майн, коли пив на самоті в таверні, ми розбалакались і вона мені це подарувала.

— Га?

Як не глянь, це була моя кольчуга. Звісно, є вірогідність, що Майн купила її на свої кошти, але який дивний збіг обставин — як в мене зникла, то в Мотоясу тут же з’явилась.

Я відмовився від розмови з Мотоясу і звернувся безпосередньо до короля.

— Ваша Величносте! Мою кімнату пограбували і все в ній зникло за винятком мого щита! Будь ласка, дізнайтеся, хто це зробив, і заарештуйте злочинця.

— Мовчи, по́гане!!! — гаркнув король, проігнорувавши мою просьбу.

— Ти скоїв сексуальний напад по одношенню до громадянина моєї країни, негіднику! Якби ти не був Героєм, я б наказав стратити тебе на місці!

— Це величезне непорозуміння! Я не робив цього!

Однак усі в кімнаті вже вирішили, що я винен. Я мав відчуття, ніби світ раптово вислизнув з-під ніг.

Якого біса? Якого дідька? Що за чортівня тут відбувається?!

Чому я повинен зазнавати таких образ, коли нічого не скоював?!

Я із роззявленим ротом глянув на Майн. Як тільки вона переконалася, що всі дивляться не на неї, а на мене – вираз обличчя Майн змінився. Самовдоволена посмішка проплила її обличчям, і вона глузливо висунула язика.

…І тоді я второпав.

Як я поглянув на Мотоясу, то злість проймала мої нутрощі.

— Ти! Ти зробив це! Ти підлаштував це! — викрикнув я, ткнувши пальцем в сторону Мотоясу, й сам здивувався, що можу так орати.

— Га? Якби ж хтось слухав клятого насильника!

Мотоясу ступив між мною і Майн, ніби казавши мені стримати мій брудний погляд від неї, і розіграв з себе героя, що допомагає нещасній жертві.

— Ви глузуєте з мене! Ось так і сталося, так: ви планували все це тільки для того, щоб отримати мої гроші та витратити їх на спорядження!?

Він, очевидно, знав, що я плекатиму Майн, щоб компенсувати свою слабкість. Оскільки я — невдаха з одним тільки щитом, вони змовились використати мене, щоб я купив їй все екіпірування. А коли я достатньо витратився на неї, вона схопила мої гроші, зіграла виставу «жертва і спаситель», наябедничала на мене королю — і ось він уже позбувається мене.

…Трясця, вражаючий план!

Майн із самого початку звала мене тільки по званню, «пан Герой», в той час як Мотоясу вона зве на ім’я. Можна подумати, «Герой» в цьому світі тільки один.

— Потрапивши до іншого світу, повестися так зі своїм єдиним супутником… яка ж наволоч.

— Ти маєш рацію. Навіть я не можу змусити себе пожаліти його.

Іцкі та Рен ні секунди не вагались в тому, чи я винен. Отже, вони всі з самого початку змовились… Тому що я щитовик, тому що я слабкий, тому що я не просвітлений – вони вирішили втоптати мене заради власної вигоди.

…Мерзотники.

Всі вони – мерзенний набрід. Ніхто з них ніколи не вірив у мене! Чого я повинен боротися за таких, як вони!? Нехай горить синім полум’ям цей світ!

— …Гаразд, най би вас. Чому б вам просто не повернути мене туди, звідки я прибув? Тоді зможете призвати собі нового Героя Щита!

Інший світ? Ха! Дідька лисого, я стільки пройшов, щоб відчути себе так?!

— Як тільки речі стають незручними, тікаєш? Як огидно.

— Згоден. Хтось, хто кинув би свій обов’язок і напав на жінку, просто…

— Просто йди! Такий тип, як ти, не може зватися героєм!

Я гледів на Рена, Мотоясу та Іцкі, готовий повбивати всіх трьох. Я мав насолодитися мандрами іншим світом, але вони зруйнували всі надії.

— Гаразд, чого ждете? Відправте мене назад!

Однак король просто склав руки і нахмурився:

— Я хотів би, щоб був спосіб одправити такого героя туди, звідки він прибув, я дійсно зробив би це. Однак мої дослідники повідомили, що черговий призов можливий тільки після загибелі всіх чотирьох нинішніх героїв».

— …Перепрошую?

— Не може бути…

— Нізащо…

Нарешті, навіть інші троє Героїв занепокоїлись.

— Тобто я тут застряг?! – це мав би бути якийсь жарт! – Скільки ви мене ще утримуватимете?!

Я вирвався з-під лицарських кліщів.

— Гей! Припини супротивитися!

— Не рипайся!

Один з лицарів бацнув мене.

Звук від удару був, але відчувся він не біллю, а, скоріше, лоскотом. Зате лицар, судячи з того, як він обхватив руку й скорчився, віддачу відчув.

— Так, королю? Якщо немає можливості відправити мене назад, що тоді? — розминаючи руку, спитав короля.

— …Оскільки зараз ти – наш засіб для протистояння Хвилям, офіційного покарання не буде. Однак твій злочин вже добре відомий серед громадян. Це буде твоїм покаранням. Не сподівайся, що знайдеш роботу в моєму королівстві.

— Ха-ха, а ти щедрий!

Одним словом, він наказав мені підіймати Рівень, як авантюрист, і готуватися до Хвилі

— Через місяць Хвиля прикличе тебе, щоб ти бився. Злочинець ти , чи ні – ти все ще Герой Щита. Тобі не вдасться уникнути своєї місії.

— Я второпав! Я слабкий, врешті решт. А час спливає!

Дзвяк!

Отакої. Я й забув про гроші, приховані під щитом.

— Гей! Чи не цього ти хотів?! — я дістав капшук із останніми тридцятьма срібними монетами й жбурнув його в Мотоясу в писок.

— Уа! Що за чортівня!..

Звісно, я ігнорував обурені крики Мотоясу.

Тільки-но я вирушив із замку й вийшов на головну дорогу, а народ уже тикає на мене пальцями й шепочеться. Тут чутки швидко поширюються.

Не сказав би, що мене це вразило. Не знаю, чи можна щось із цим вдіяти, але становище було до бісиків огидне.

Ось так я утратив довіру, гроші… Піднята завіса, за якою починалася б історія моїх нових пригод, ознаменувала якомога жалюгідніший початок.

<< Попередній розділ | Наступний розділ>>
Зміст