Я лежав на полігоні та обтікав… У прямому товку. Цілковито неочікувано, як
на мене, стала найбільша спорідненість із водяним живелом у мене. Сам у шоці.
Гадаю, це через дерев’яний живел. Одначе факт є факт. І близнючки підтвердили,
що вони найбільші садистки з усіх, кого я знаю! Уже не пам’ятаю, котра з них
запропонувала освоювати хисла на практиці. Благо, Ітачі зоставив мені спадок по
всім живелам, хоч ухил більше на огень… З ним я маю, либонь, лише
п’ятивідсоткову спорідненість. Замало навіть для вторинного живела.
Загалом, плян простий. Спочатку я розучую хисло. Після ці дві садистки
кидають у мене огняні хисла, а я мушу гасити їх. Благо, вода переважає над
огонем у цьому протистоянні, та й чакри в мене більше.
Тільки-от їх двоє. Вони набагато швидше складають ручні печаті. І їхній контроль набагато вищий! Та досить уточнити, що він покладний у них!
Авжеж, є в цьому свої достоїнства. Мої Спритність і Швидкість ростуть
неначе на дріжджах, коли я ухиляюся від усього того, що тренували на мені дві
Учіхи. І маю підозру, що скоро я набуду стійкости до холоду, бо мої хисла розбиваються
легко, обдають мене водою, і у мокрій одежі та під прохолодним вітром я стрибаю
все подальше тренування.
Зараз, по завершенню тренування я легітно спровадив цю пару додому. Нарешті
зможу відпочити. Еге ж, усі інші тренування ніхто не касував, тож почуваюся
неначе вичавлений лимон. Дівчата, прочитавши в моєму погляді обіцянку «Якщо.
Мені. Не дадуть. Відпочити. Я. Візьму. Кунай. І. Піду. Різати. Усіх.»,
вразилися та залишили мене відпочивати. Сказали, що іншим теж прояснять
становище. Та й начхати. Я занадто втомився. Авжеж, окремо жодне із занять,
крім тренувань із близнючками, не скидається на пересилювання. Однак усе разом
хоч не було таке, то просто є надто високою планкою. Я витримую такий темп цілісінький
місяць. Цебто перший місяць відтоді, коли доєднались Учіхи.
На Учіх, словом, Цуме теж скалилася, воротила ніс, проте чогось терпіла на
клановій терені. Стає цікавіше й цікавіше, які умови їй поставили, якщо їй
доводиться йти на такі поступки. Авжеж, якщо трохи вивчив її норов, то
правильніше – отакезні поступки.
Краєчком ока помічаю Кібу. Він волочиться у бік мене. Кіба трохи менш
утомлений, ніж я. Бо ж куди лучче триматись!
Та підвестись і покрокувати назустріч йому я не вспів. Тілесним мерехтінням
поруч зі мною з’явилася Цуме… Кіба різко, наскільки це можливо у його стані,
змінив напрям руху.
— Уже відпочив, учню? — запитує Цуме.
— Так… Е-е-е… сестричко Цуме.
Зараз вона вирубить мене – і я трохи посплю! Йой, най буде! Ну я точно
страждолюбець.
— Хе, і чого б це «сестричка»?
Цуме огляділа мене, заплющивши око, немовби вирішує, де потім ховати труп.
Хм, назавміру. Треба виплутуватися.
— Ну, я мешкаю на терені клану Інудзука. Ти тренуєш мене, відповідаєш на
запитання, виховуєш… Це набагато більше, ніж повинний робити учитель. Це ближче
до родинних стосунків, однак кликати тебе мамою не правильно. Та й ти надто
молода. Тому – сестричка!
Ого, аж плюс шість відсотків дали! Хе, ось, лишень треба було заявити, що
вона ще молода, і сказати це щиро і – все. Відразу плюс.
— Ха-ха-ха! Гаразд, нехай буде по-твоєму. Наодинці або із членами родини –
можеш так звертатися до мене. Так, давненько мене так не веселили.
Цуме кивнула мені, досі хіхікаючи.
— Гаразд, відпочивай. А я доти візьмуся за свого другого учня. Кібо, стій! Негайно!
Мені здалося, чи, не вспівши втекти, Кіба заскиглив?
Хм, цікаво, як тепер я маю звертатися до нього? Брате? Та ні. Цуме є матір
йому, а я кличу її сестрою. Кузен? Теж не те. Син?
Звідкись із-за спини повіяло жагою вбивства, буквально охопивши мене
хвилею. Ледве дійшовши до мене, Кіба ляснув рукою своє лице. Я так розумію,
через перевтому. Я знову почав говорити вголос?
Наступної миті я моргнув – і, навдивовижу, втупився на знайому стелю…
Лікарні.
— Та ви, вбіса, знущаєтесь!!!
Цуме явно не стримується. Добре, хоч я нічого не пам’ятаю!
Цікаво, після такого я ще навчаюся в цієї запальної, хвацької на розправу
особи. Чи вже можу йти у свою квартиру?
Питання гарне, однак, судячи за цілим рядком послаблялок, я не скоро взнаю відповідь.
Либонь, я занадто швидко опритомнів.
Ну, якщо робити нічого, то черговий раз спробую пригадати канонічні Каґуїні
здібності, аби знати, на що очікувати від основної місії.
Пригадалося, як і завше зі скрипом. Цього разу, завдяки хислам Іно, я зумів
вицупити події, та не ті. Події після битви з Каґуєю та із Саске. Тобто
незлободенні. Бо я тут не Ашюра. Та й Каґую мені треба перемогти інакше та в
інакшому глузді.
Але мій розум зачепився за дещо. Цунаде і Мей не найшли собі пару. Одинока
Анко. Тентен животіє у крамниці одна. Куренай, зосереджена на дитині, цілком
забула про жіноче щастя… І список можна продовжувати й продовжувати.
— О! Вирішив їх усіх спокусити,
узасаднюючи це турботою про одиначок? Ха-ха! Лицемір!
Уперше за тривалий час рудий типіх вийшов на зв’язок.
— Навіть не гадай! Задля щастя Куренай досить спасти Асуму. Анко… Підібрати
такого ж збоченця. Какаші зійде – його не жаль. Цунаде. Тут складніше. Однак
варто допомогти Джірайї та не дати гаду здохнути. Тентен. Тут є варіянти.
Щонайменше, той же Неджі. Вибити з нього все лайно про долю, не дати здохнути
під час Четвертої війни, і звести цих двох. Хе, доведеться пограти у
женихальника. А от із Мей незрозуміло. Мало того, що вона особливо ані до кого
в каноні нічого не проявляла, то ще й власницю таких сил і можливостей…
Зрештою, спершу нам із нею варто познайомитися. І якщо «іскра не проскочить»,
тоді думатиму. А якщо проскочить, то…
— То ти зраджуєш мені, мій чоловіче? — увійшла… Ні, радше впливла,
настільки-бо дивочні її рухи. У палату впливла Каґуя. Га?
Тут-таки я прокинувся. Досі у палаті, проте без Каґуї. Хух, лише сон. Ледь
серце у п’ята не пішли. Однак я не вловив думку. Треба почати справлятися в
женихальництві, коли свої діла трохи розгрібу.
Атож, треба випросити собі вихідний, а то знову через перевтому всяка маячня стане на думку спадати. Зате на тлі цієї сцени «Чоловік-зрадник і жона-богиня в одному помешканні» різко тьмяніє минулий сон із Дандзом-виходком, еге.
<< Попередній розділ | Наступний розділ >>
Немає коментарів:
Дописати коментар