Йорікі

Слуги (йорікі та дошіни)

Самураїв навіть порівняно низького суспільного статусу супроводжували слуги, які чистили обладунки і спорядження, в основному зброю, коней, та забезпечували охорону. Людей, які виконували помічні призначення, називали йорікі (буквально «пропонована сила) і дошінами (буквально «однодумці» або «єдині серцем»). Ці стави зазвичай вважали представниками військового стану в тому сенсі, що також були ремесливими вояками.

Спочатку Середньовіччя, коли їхня поміч не була необхідна в бою, слуги, вірогідно, були зайняті в сільському господарстві. До початку доби Муромачі утямок йорікі позначав самураїв, котрі служили верховодам більш високого звання, будучи ти самим доказом високої суспільної гнучкости, можливої у військовому стані протягом феодальної доби. З XVI століття йорікі зазвичай були кінними самураями, котрі вели інших самураїв або ашіґару. При правлінні Токуґави йорікі вели дозорні і сторожові підрозділи, складені з дошінів. Вважаючись представниками васального стану ґокенінів, йорікі і дошіни за суспільним положенням стояли вище від звичайних селян, одначе йорікі володіли більш високим спадковим статусом і, відповідно, одержували більш високе жалування. Тому їм довіряли важливіші воєнні завдання, ніж дошінам. У добу Едо дошіни (наряду з меакаші, військовими посередниками) виконували військовицькі призначення в столиці і невеликих містах-замках.

«Японія. Середні віки та початок Нового часу» – Вільям Діл. 2011. Ст. 237.